Глава 2.2

А ще за ці дні моральних страждань усвідомив, що далі так тривати не може. Якщо буде необхідно, він висуне батькові ультиматум, що вибрав собі іншу наречену. Залишається тільки переконатися, що Хелена буде готова разом з ним витримати можливий королівський гнів. Адже цілком може бути, що він весь цей час приймав бажане за дійсне і почуття дівчини недостатньо серйозні.

Найджел кинувся до альтанки і взяв подарунки, що там лежали. Дрібниці, які покликані були хоч трохи потішити Хелену. Тож він зустрів її розкішним букетом, замовленим в найкращій квітковій оранжереї столиці.

Хелена, як завжди бездоганно елегантна і неймовірно спокуслива навіть у строгій темно-синій формі Академії, завмерла за кілька кроків від нього. На її обличчі грала легка посмішка. Фіалкові очі загадково виблискували.

– Дякую, що ти все ж таки прийшла! – трохи хрипким від хвилювання голосом вигукнув Найджел, простягаючи букет вишуканих троянд того ж кольору, що й очі дівчини. Він спеціально такі вибрав у каталозі.

– Це мені? Які гарні!

Вона чарівно зніяковіла і прийняла букет. Вткнулася в нього обличчям, вдихаючи тонкий і приємний аромат. Магічно виведені сорти славилися більш насиченим запахом і тривалішим строком зберіганням. Тому і коштували надзвичайно дорого. Але тільки такі квіти і були гідні Хелени!

– Ти ще гарніша! – відгукнувся він, не зводячи з неї очей. – Це теж тобі, – Найджел простягнув невеличку скриньку з магічними солодощами з Лардрії. – Ти якось згадувала, що вони тобі подобаються.

– Дякую вам, ваша високість! – вона з посмішкою взяла подарунок і, здається, справді була задоволена. – Хоча я і розумію, що не повинна нічого приймати від вас, але не можу втриматися.

– Ось і чудово! – з полегшенням видихнув він.

Непоганий початок! Якби Хелена не погодилася взяти навіть такі подарунки, які ні до чого не зобов’язують, це б означало, що шансів у нього немає.

– У записці, яку передав граф Тріанар, йшлося, що у вас до мене є важлива розмова. Практично запитання життя та смерті. Тільки тому я і прийшла, – якомога суворіше сказала дівчина. Хоча її м’який і теплий погляд різко контрастував з тоном.

– Я дещо для себе вирішив, Хелена, – тихо сказав Найджел, заводячи її в альтанку і саджаючи на лавку.

Сам він сів поруч, відчуваючи, як охоплює мимовільне хвилювання. Вперше він збирався зізнатися комусь у коханні. Це було незвичне і вкрай бентежне відчуття.

– Що ж ви вирішили, ваша високість? – ховаючи обличчя в букеті, злегка тремтячим голосом запитала Хелена. Здається, вона теж хвилюється.

– Для тебе просто Найджел. Я ж просив, – з докором нагадав він.

– Я не маю права так до вас звертатися, – Хелена підняла голову, і її погляд став сумним. – Ви ж самі знаєте. То навіщо все це? Так, я дозволила собі недозволену слабкість. Піддалася тому, чого потайки бажала. Спілкуватися з вами ближче, ніж з іншими. Але з недавніх пір я зрозуміла, що краще це припинити. Не хочу ще сильніше до вас прив’язуватися.

Зробивши це досить сміливе для дівчини зізнання, вона рішуче розправила плечі. Зараз її погляд обпалював. Але Найджел відчув полегшення від її слів.

Все проходило легше, ніж він думав. Тепер його черга. Зізнатися, що симпатія Хелени взаємна. Ба більше, у нього найсерйозніші наміри щодо неї.

Найджел уже відкрив рота, щоб сказати дівчині про свої почуття, коли почувся звук поспішних кроків, що до них наближалися.

На обличчі Хелени відбилося невдоволення. Втім, його власне, мабуть, виражало те ж саме. Тож появу Філмора Найджел вперше зустрів не посмішкою, а похмурим поглядом.

Високий і ставний блакитноокий брюнет, улюбленець жінок, ще і сильний маг двох Стихій: Вогню і Землі, граф Тріанар швидко зблизився з принцом відразу після вступу до Академії. Напевно, через те, що вони багато в чому були схожі. Найджел теж був привабливим і легким у спілкуванні. І до знайомства з Хеленою не відмовляв собі в близькому спілкуванні з протилежною статтю. А також проявив таланти в магії, відкривши в собі дві Стихії, тільки в його випадку Води і Повітря.

Філмор був довіреною особою Найджела і зазвичай його компанія не обтяжувала. Але не зараз, коли друг з’явився настільки невчасно. Адже він знав, що на цьому побаченні принц має намір зізнатися Хелені у своїх почуттях і обговорити подальші плани!

– Пробачте мені, будь ласка! – чудово розуміючи, наскільки його присутність тут зараз небажана, винувато розвів руками Філмор. – Якби не крайня потреба, я б сюди не прийшов!

– Все гаразд, лорде Філмор, – стримано посміхнулася Хелена. – І мені, мабуть, час іти.

– Хелена, зачекай! – крикнув Найджел.

Але дівчина вже стрімко попрямувала геть.

Він хотів її наздогнати, але Філмор його зупинив, схопивши за руку.

– Пізніше поговорите!

З тону друга Найджел зрозумів, що дійсно сталося щось серйозне. І його романтичний настрій почав зникати.

– У чому річ? – похмуро запитав він. – Це не могло почекати?!

– Прямий наказ ректора, – відгукнувся Філмор. – Він наказав відшукати тебе, де б ти зараз не тинявся, як він висловився, і доставити до нього. Твою наречену намагалися вбити!