Глава 13

Грізний голос змусив дівчину здригнутися:

— Відійди від мого брата! — Рей стояв, загрозливо стиснувши руки в кулаки. — Що ти задумала?

В очах Рея спалахували блискавки. Він насупився, наче грозова хмара. Ліам заспокійливо виставив долоні:

— Не хвилюйся, Айлін перевіряла, чи справжні у мене вуха. Вважає, вони надто пропорційні, щоб бути справжніми.

— Ти геть здурів? Вона торкалася твоїх ВУХ! — Рей кричав надто голосно. Його голос, подібний до грому, сколихнув повітря. Дівчина  злякалася. Її тіло вкрилося морозними сиротами. Вирішила не дратувати ельфа та зникнути з його очей. Вона байдуже змахнула рукою:

— Годі драматизувати. Ти ж не в ліжку нас застав. Це просто вуха, а мені потрібно переодягнутися, — Єва розвернулася та відходила назад, рухаючись до будинку. Вона ніби боялася, що Рей встромить їй ножа у спину. — Там така смішна ситуація вийшла з тим іхтіосапіенсом. Ну, хто ж знав, що він не тоне? Одним словом, добре, що все так закінчилося. Я вже піду.

Єва поспішно зникла за високими кущами в саду. Їй хотілося стерти свій недолугий монолог з пам’яті чоловіків. Тепер точно Ліам вважає її дивачкою.

Мокра та змерзла забігла до покоїв. Бетані відклала вишивку убік та плеснула в долоні:

— Ваша Світлосте, що сталося?

— Стрибнула у море. Хотіла врятувати хлопчика, а він виявився іхтіосапіенсом. В результаті Ліаму довелося рятувати мене.  Незручно вийшло. Підготуй, будь ласка, мені гарячу ванну. Дуже холодно.

Єва огорнула себе руками та тремтіла. Зігрівала лише думка про Ліама. Перед очима постали його широкі плечі, мускулисті м’язи, золотаві очі та пухкі губи, які так і не спробувала на смак. Дівчина розуміла, це неправильно, але її манило до брата чоловіка. Сподівалася, тяжіння зникне й ельф покине її мрії. Служниця зайшла до покоїв:

— Ванна готова, Ваша Світлосте!

Єва пішла до купальні. Ванна стояла у центрі кімнати. Через надмірну кількість піни рожевого кольору, не було видно воду. Дівчина, знімаючи мокру сукню, здивувалася:

— Не знала, що у вас є спеціальні засоби для піни.

— Є. Це суміш речовин. Кажуть для шкіри дуже корисно, — служниця допомогла зняти сукню. Стоячи у нижній сорочці, Єва розпорядилася:

— Дякую! Можеш іти. Я покличу, коли мені знадобиться допомога.

Служниця кивнула та покинула купальню. Єва звикла митися сама і присутність сторонньої людини завдавала дискомфорт. Дівчина позбувшись білизни, підійшла до ванни. Обережно доторкнулася до піни та дмухнула. Вирішила перевірити температуру води й занурила руку у ванну. Гострі зуби проштрикнули шкіру і колючий біль пронизав палець. Єва скрикнула та одразу висмикнула долоню. На шкірі виступила кров. 

До покоїв забігла перелякана служниця. Єва тремтіла зі страху і вказала на ванну:

— Там щось є. Хтось вкусив мене.

Дівчина накинула на себе халат та затягнула пояс. Червоні смужки від крові забарвили білу тканину. Служниця вибігла у коридор та зчинила галас. Вже за хвилину у купальні з’явилися слуги, а за ними, поважним кроком зайшов Рей. 

— Що цього разу ти вигадала? Чому такий галас? — він дивився на Єву так, наче вона у чомусь провинилася. Дівчина показала палець:

— У ванні щось є і вкусило мене.

— Не вигадуй, може подряпалася десь і не помітила. 

Єва насупила брови. Здавалося Рей вважає її дурною. Лакей зібрав піну відром й усі помітили, як у воді плавають горинії. Три сріблясті рибини розмахували хвостами, рухаючись ванною. Купальнею прогримів стурбований голос Ліама:

— Горинії? Хто насмілився так жартувати? Це небезпечно. Єв…, — чоловік на мить запнувся, й поспішно виправився, — Айлін, з тобою все добре?

Єва навіть не бачила в яку мить ельф зайшов до купальні. Він наблизився до неї та почав оглядати рану.

— Швидко принесіть бинти. Дуже болить?

— Ні, злегка пощипує.

Теплі пальці чоловіка доторкнулися долоні дівчини. Єві подобався цей дотик, який здавався цілющим. Спіймала на собі його зацікавлений погляд, що зупинився на її декольте. Рей теж помітив це і пробубнів:

— Впевнений, Айлін сама цих гориній підклала, для привернення уваги. Виберіть рибу, приготуйте з них обід.

— Не я, — Єву обурив цинізм чоловіка, —  я ж навіть не знаю, як їх ловити. Навіщо мені добровільно засовувати палець у пащу горинії? Вона ж могла відкусити його повністю. Хтось навмисне це зробив.

Ліам потрусив головою та відірвав погляд від звабливого тіла:

— Гадаю це не вона. Потрібно знайти винного. Хто готував ванну?

— Я, Ваша Світлосте! — служниця несміливо зробила крок вперед та опустила голову, — але риби не було. Пішла за герцогинею, а коли повернулася, то хтось уже насипав піни. Гадала це Жаклін.

— Це не я, – Жаклін перелякано помахала головою, — я була весь час на кухні.

— Ніхто не буде займатися такими дитячими витівками, — голос Рея здавався сталевим, — ходімо, Ліаме. Впевнений з такою фантазією, герцогиня дасть собі раду.