Глава 11

Ельф стояв біля вікна, наче чекав на неї. Злегка кивнув та наблизився до дівчини:

— Доброго ранку, герцогине, — простягнув долоню й вона вимушено вклала свої пальчики для поцілунку. Двері зачинилися і Єва опинилася наодинці з хижаком. Всупереч очікуванням, він не поцілував пальчики, а навпаки, міцно стиснув. Кісточки пронизав різкий біль. Чоловік шарпнув Єву та притиснув спиною до стіни.

— Гадала, я не дізнаюся, що ти насправді не Айлін?

 Його шершаві пальці торкнулися шиї. Єві здавалося, чоловік її задушить. Від грізного тону викручувало нутрощі, серце гучно гупало, прискорено розганяючи кров по розжарених венах. Дівчина  намагалася зрозуміти, звідки у Гудвіна така обізнаність. Він грізно насупив брови:

— Думала гратися зі мною? Айлін ніколи не відмовляла мені у любощах, а твоя дивна поведінка лише підтвердила недолуге зізнання королю у палаці. Схоже, слова про обмін тілами не жарт.  Шкода, що вчора я цього не зрозумів. Ти робитимеш те, що я скажу, інакше пошкодуєш. Знайдеш ренуар і віддаси мені, зрозуміла? Власне, у тебе не буде вибору.

Ексвуд відпустив дівчину та вибрав з кишені золотистий медальйон. Єва жадібно хапала ротом повітря, намагаючись заспокоїтися.

— Я не гралася, ще у палаці зізналася, що я не Айлін, але мені ніхто не повірив.

— Не варто нікому про це розповідати.

Різко смикнув за сукню та оголив плече дівчини. Приклав холодний медальйон до шкіри й він почав розжарюватися. За мить обпікав гарячим вогнем й дівчина ледь не скрикнула від болю. Ексвуд затулив її рота рукою, таким чином стримуючи крик:

— Ти нікому не зможеш розповісти ні про мої стосунки з Айлін, ні про пошуки ренуару. Мовчатимеш про наші плани. Твоє завдання переконати Рея вписати туди ім'я Айлін. 

Біль від медальйона посилився і здавався нестерпним. Нарешті чоловік відірвав його від шкіри та провів ним по дівочих вустах. Фіолетовий дим вийшов з медальйона, огорнув губи, прокрався до рота та наповнив легені. У грудях дівчини почало перчити, здавалося, там розпалили багаття. Вона закашлялася. Ельф звільнив її від набридливих дотиків. 

Плече Єви досі обпікало  та пронизувало болем. У місці, де торкався медальйон, на шкірі з’явився пропалений круглий знак, що повторював обриси амулета. Двері скрипнули, сповіщаючи про прихід чоловіків. Гудвін одразу заховав медальйон до кишені, а дівчина поспішно поправила сукню, ховаючи почервонілу шкіру. Єва не розуміла, що саме зробив чоловік.

Коліссони побачили її розгублену, потріпану, із зімнутою сукнею. В очах Ліама одразу промайнула тривога. Рей, наче нічого не помітив, злегка опустив голову:

— Доброго ранку, лорде Ексвуд! Вибачте, за непорозуміння, ми чекали на вас у столовій залі.

— Нічого, герцогиня розважила мене розмовами й не дозволила нудьгувати.

— Прошу, проходьте, — Рей вказав рукою на двері. Прямуючи до столової зали, Гудвін гордовито покинув вітальню. Рей невдоволено зиркнув на Єву і рушив слідом за гостем. Ліам, навпаки затримався:

— Все добре? Ти якась перелякана.

Дівчина заперечно похитала головою. Не могла вимовити хоч щось і стримувала сльози, які згущувалися у кутиках очей. Хотілося довіритися чоловіку та розповісти про все. Сердитий голос Рея погасив таке бажання:

— Ліаме, не змушуйте лорда чекати.

Ельф стояв непорушно. Не поспішав виконувати побажання брата й очікувально дивився на дівчину. Єва розуміла, не може все розповісти зараз. Існувала велика ймовірність, що їй, як завжди, не повірять. Вирішила зізнатися тоді, коли лорд покине маєток. Дівчина шморгнула носом:

— Ходімо, а то за запізнення Рей з нас шкіру спустить. Доведеться виконувати роль щасливої дружини.

Єва зайшла до столової зали та зайняла місце біля Рея. Поруч сів Ліам і від такої близькості, дівчині стало спекотно. Гудвін, розмістився навпроти. Прискіпливо глянувши на стіл, насупив брови:

— Судячи з кількості столових приборів, то сьогодні ви знову не запросите свою гостю до столу.

Рей помітно розхвилювався. Надто різко струснув серветку та постелив собі на коліна:

— Кого ви маєте на увазі?

— Я говорю про баронесу Шарлін Вударт, — при згадці про ельфійку, Єва здригнулася. Не очікувала, що він відкрито заявлятиме про свою обізнаність. Забувши про норми етикету, Ексвуд, поклав лікті на стіл та злегка нахилився вперед, — ви хотіли приховати від мене її?

Рей злісно глянув на Єву, наче вона у чомусь провинилася. Схопив ложку та сильно стиснув її. Метал трішки зігнувся й чоловік, опанувавши емоції, занурив столовий прибор у кашу:

— Зовсім ні. Вчора баронеса погано почувалася, тому не вийшла вечеряти до залу. Сьогодні вона продовжує хворіти.

— У такому випадку, можливо їй краще повернутися додому? Не боїтеся заразитися? — у голосі Ексвуда відчувалася насмішка. Рей підніс ложку з їжею до рота:

— Її хвороба не становить загрозу оточуючим.

— Дозвольте поцікавитися, ви не вважаєте непристойним, що ваша колишня… – вимовляючи слово “колишня” Гудвін зробив особливий наголос та замовк на кілька секунд, наче підбираючи відповідне слово. Схопив ложку, змахнув нею у  повітрі й продовжив, — прихильниця, гостює у маєтку? Вона тут явно не через дружні стосунки з герцогинею Айлін.