Глава 10

Від нудьги її врятував Ліам. Ельф зайшов до вітальні й грудях дівчини загорілося тепло. За ці дні вона встигла зблизитися з ним і відчувала вдячність та… симпатію. Навіть гострі вуха не відлякували, а навпаки, викликали цікавість. Чоловік  простягнув руку незваному гостеві:

— Лорде  Гудвін Ексвуд! Яка несподіванка! Умієте робити сюрпризи.

– Сподіваюся, приємні, – чоловік потиснув долоню ельфа. Ліам мило всміхнувся:

— Безперечно!

Від цієї посмішки у нього з’явилися ямочки на щоках. Єва мимоволі замилувалася ними. Вони додавали додаткової харизми. Вся чоловіча розмова проходила повз, її думки належали Ліаму.  До вітальні зайшла Дора і повідомила про готову вечерю. Єва підвелася, пройшла до столової зали й не знала, яке місце зайняти. Рей, побачивши її вагання відсунув стілець ліворуч від місця на якому завжди сидів:

— Герцогине, прошу, сідайте. 

Єва стримано кивнула та зайняла запропоноване місце господині, на якому ще обідом сиділа Шарлін. Баронеса навіть не спустилася на вечерю. Очевидно, Рей не бажав, щоб про його вільності дізнався король. Ліам сів навпроти неї і його золотисті очі заглядали у самісіньку душу. Від такого погляду зробилося спекотно. Єва не роздумуючи схопила склянку та приклала до губ. Сподівалася вода хоч трохи втамує вогонь, що розгорівся всередині. Це не залишилося непоміченим Гудвіном:

— У чому справа, герцогине? Страждаєте від раптової спраги? — Ексвуд облизав губи й наче насміхався з неї. Дівчина ледь не вдавилася та закашлялася. Поставивши склянку на стіл, намагалася зберегти рештки гідності: 

— Просто захотілося пити.  Не думала, що це варте вашої уваги.

Усю вечерю Єва почувалася наче під мікроскопом. Гудвін відверто розглядав її, розкидався компліментами, дарував посмішки й  ані трохи не соромився цього. Хоч і тішила відсутність Шарлін, проте дівчина мріяла якнайшвидше опинитися у своїх покоях. Після вечері чоловіки сіли за стіл та почали грати у гру з картками. Єва нудно спостерігала за ними й зрештою, вибачившись, направилася до покоїв.

 З приїздом лорда сподівання на зустріч з Ліамом  розбилися вщент. Раділа, що хоча б побачила його під час вечері. Її манило до цього чоловіка і з кожним днем ця залежність ставала сильнішою. З жахом дівчина усвідомила, що це не проста симпатія викликана вдячністю та самотністю. Ліам подобався їй як чоловік. Дуже подобався. Мимоволі вона мріяла про їхні зустрічі, його дотики, гарячі обійми та поцілунки. 

З такими сумними думками, Єва лягла спати. Колби заховали світло від квітів, зануривши кімнату у тьмяні сутінки.  Дівчина вертілася у ліжку та намагалася заснути. Несподіваний стук у двері змусив здригнутися. Припускала, що це Бетані щось забула, але мрії вимальовували надії про прихід Ліама. Стук повторився. Дівчина, запанікувавши, скочила на ноги. Підбігла до дверей та не роздумуючи відчинила їх.

Всупереч очікуванням, на порозі побачила Гудвіна. Лорд нахабно посміхався, липким поглядом чіплявся за звабливі вигини дівочої фігури. Тільки тепер Єва усвідомила, що стоїть перед чоловіком в одній нічній сорочці.  Він насунувся на неї. Дівчина злякалася, зробила крок назад:

— Лорде Ексвуд! Не чекала вас побачити.

— А кого чекала? Свого новоспеченого чоловіка? — ельф пройшов у кімнату та зачинив двері. Грубо схопив Єву за руки, а іншою долонею ковзнув по її сідницях, — я скучив.

Захмелілий подих підкрався до обличчя. Чужі губи вп’ялися у шию Єви, вимальовуючи вологі візерунки на шкірі. Її підозри справдилися, Айлін та Гудвін розважалися у ліжку. Дівчина злякалася та відштовхнула лорда від себе. Вирвавшись з його чіпких лап, відійшла назад:

— Ви поводитеся неприйнятно. Тепер я заміжня жінка і ваша поведінка неприпустима.

— Тільки не кажи, що пройнялася несподіваним коханням до нього. Не забувай заради чого, ми це все провернули. Ти знайшла ренуар?

Дівчина чула, як гучно билося її сполохане серце та виказувало хвилювання. Вона не уявляла про що говорить чоловік. Вирішила вивідати інформацію:

— Ні, є припущення де він може бути захований?

— Гадаю у родинній скарбниці. Ми це вже обговорювали, – ельф схопив її пальчики у свої колючі долоні, – кохана, ти ж знаєш, чим швидше впораєшся, тим швидше ми будемо разом.

— Напевно, не така я і кохана, якщо ти дозволив вийти заміж за іншого, — Єва вимовила це з образою та нотками докору у голосі.

— Це була твоя ідея. Мені ж нестерпна думка, що Рей торкався до тебе, — чоловік поцілував Єву у щічку, а вона, ховаючи вуста, опустила голову, — ти маєш втертися до нього у довіру і проникнути до скарбниці. 

Гудвін заціловував обличчя, поступово наближаючись до дівочих губ. Його дотики здавалися огидними. Дівчина, пересилюючи себе, дозволила цілувати свої вуста. Його шершаві губи здавалися щупальцями медузи, які неприємно жалили. Як тільки чоловік поглибив поцілунок, терпінню Єви настав кінець. Вона різко відхилилася:

 — Рей ненавидить мене. Я хочу розлучитися з ним і бути з тобою.

— Ти знаєш, що розлучень в ельфів немає, – чоловік вкривав поцілунками шию, а його руки нахабно хазяйнували тілом. Єва перехопила неслухняну долоню, яка рухалася до її грудей:

— Але, як тоді ми розірвемо цей шлюб? Чи я довіку буду його дружиною і зраджуватиму з тобою?