Глава 9

Єва стиснула книгу та намагалася не виказувати хвилювання. 

— Вона погрожувала замурувати мої покої. Я тільки захищалася.

— Захищалася? Спробуй захиститися від мене.

Чоловік швидко наблизився до Єви. Навис над нею грозовою хмарою та простягнув руку. Від страху дівчина заклякла. Не рухалася і з острахом дивилася у хижі очі засліплені ненавистю. Несподівано між нею та ельфом протиснувся лізун. Трансформувавшись у лева, безшумно загарчав. Така поведінка ще більше розлютила Рея:

— Арчі, припини! Я твій господар, а не вона. Зрозумій, це не Еліонор, до якої ти звик. Крім того, твої желейні зуби мені не нашкодять.

Лізун не відступав. Продовжував безшумно гарчати та демонструвати невдоволення. Єва насупила брови:

— Навіть він розуміє мою невинуватість. Що я повинна була робити? Змовчати й дозволити замуровувати двері покоїв? Стати бранкою у цьому домі? Гадаю, буде краще, якщо я повернуся до палацу. Невже не можна нічого вигадати й розірвати цей непотрібний шлюб?

У синіх очах Рея закралося прозріння. Він опустив руку і здавалося хоч трохи заспокоївся:

 — Про доцільність цього шлюбу варто було думати раніше. Хочу, щоб ти зрозуміла. Шарлін – не тимчасова забавка, я кохаю її. Якби не ти зі своєю брехнею, то я б одружився з нею. Не смій її ображати, інакше матимеш справу зі мною.

– А хто захистить мене від неї? Я не втручаюся у ваше життя, заплющую очі на твою зраду і навіть їм у своїх покоях. Робіть, що хочете, але мене не чіпайте. Я й так намагаюся стати невидимкою у цьому домі. 

– Я тебе попередив, – чоловік загрозливо виставив пальця, — не потрапляй мені на очі, інакше я за себе не ручаюся. Якщо Шарлін ще раз поскаржиться на тебе, то я перетворю твоє життя на пекло.

 Гучно тріпнувши дверима, Рей покинув кімнату.

— Наче ти вже не перетворив, — Єва відповіла тремтячими губами надто тихо. Не стримала сліз, які потекли її обличчям. Не збиралася решту життя марнувати на таке жалюгідне існування. Закрила книгу та жбурнула її на канапу. Витерши сльози, звернулася до Арчі, — дякую, що захистив. Я маю знайти той кулон. Він повинен тут існувати. Допоможи дізнатися про мінерал, який поверне мене додому. 

Весь день Єва переглядала книги та шукала хоч якусь згадку про кулон. Втомлена марними пошуками, повечеряла та вийшла до саду. Сподівалася побачити Ліама й вирушила до озера. Не помилилася. Ельф сидів на траві, жував яблуко та кидав шматки паляниці на воду. Горинії виринали з води й жадібно проковтували харч.

— Вирішив погодувати рибку? — Єва примостилася на траві. Ліам стиснув плечима:

— Хтось має це робити. Хочеш спробувати? — не чекаючи на відповідь, ельф простягнув паляницю, — цікаве заняття, відволікає від сумних думок.

Єва несміливо схопила хлібину, випадково доторкнувшись до руки чоловіка. Секундний дотик приємно залоскотав шкіру. Дівчина відірвала кусок паляниці та кинула на воду:

— І які сумні думки у тебе?

— Немає. Я говорив про тебе. Гадаю після розмови з Реєм, тобі є над чим подумати.

Дівчина перевела погляд на Ліама й на мить забула про гориній. Не хотілося, щоб ельф вважав її сварливою дівчиною, якою була Айлін. Боялася втрати ту хитку нитку перемир’я, яку змогла виплести у відносинах з цим чоловіком. Вона похитала головою:

— Не знаю у чому мене звинуватила Шарлін, проте не впевнена, що всі її слова правдиві. Я лише захищалася. Так, можливо нагрубіянила їй, не змогла стерпіти таке нахабство. Вона ходить по дому, наче пава, дає розпорядження і зазіхає на цілісність моїх покоїв.

— Звучить так, наче ти виправдовуєшся, — Ліам відірвав частину паляниці, яку тримала дівчина та жбурнув її в озеро. Горинії відразу потягнули хлібину на дно. Єва, наче не помітила цього, не відводила погляду від ельфа:

— Не хочу, щоб ти нафантазував зайвого. Якщо не враховувати Бетані, то ти єдиний у цьому домі, хто зі мною нормально спілкується. Без осуду, докору та ненависті в очах. 

— Люблю виділятися з натовпу, — сміх Ліама зігрівав душу дівчини. 

Вона звикла до його гострих вух, жовтих очей, молочного волосся. Потай милувалася ним й сподівалася  – чоловік цього не помітить. Насолоджувалася його товариством та із жалем бажала солодких снів. Покрутившись на ліжку, заснула з думками про нього.

Наступний день нічим не відрізнявся від інших. Пообідавши, Єва перегортувала книгу, шукаючи хоч якісь відомості про кулон. До бібліотеки забігла перелякана Дора:

— Ваша Світлосте! Герцог бажає бачити вас.

Така невтішна новина викликала сироти по всьому тілу.  Не знала у чому провинилася цього разу, чи що наговорила про неї Шарлін. Дівчина закрила книгу та неохоче підвелася з крісла:

— Де він?

— На плацу, Ваша Світлосте!

Єва йшла коридором і губилася у здогадах. Вийшовши з маєтку, побачила велику темну пляму у небі, що наближалася. Придивившись, розгледіла ламантина. Рей розмовляв з незнайомцем та сердито зиркнув на дівчину.  Пробігся поглядом обличчям, окреслив стан, бордову сукню, застібнуту на всі ґудзики аж до шиї, та невдоволено зупинився на її волоссю, яке розвівалося на вітру. Єва підійшовши до чоловіка, привіталася. Він схопив її за руку та міцно стиснув зап'ясток. Нахилився надто низько й опинився у кількох сантиметрах від обличчя дівчини: