Глава 3

Мелодія стихла і дівчина відчула полегшення. Рей нарешті відпустив її руку та пішов углиб залу. Єва, повернувшись на своє місце, сіла на стілець. Слова ельфа турбували й породжували страх. Боялася припустити, яким саме чином він вирішив помститися. Проте вона не дозволить себе образити. Судячи з усього Айлін є улюбленицею короля і Єва сподівалася, що це хоч трохи захистить від її від гніву законного чоловіка.

Музиканти грали дивну музику, джентльмени запрошували дам до танцю. Дівчина вражено спостерігала за ельфами. Вони рухалися граційно, злагоджено, наче кожний рук відтренований та завчений. Таких танців, дівчина ще не бачила. Пари кружляли у танці, виводили па і Єва не помітила, як мимоволі замилувалася ельфами. 

Серед танцючих помітила Ліама. Він запросив юну ельфійку з рожевим волоссям. Незнайомка сором'язливо дивилася на нього з-під пишних вій. Чоловік посміхався та впевнено вів її у танці. Єва почувалася тут зайвою, масні погляди незнайомців обтяжували та заважали дихати. Вирішила пошукати кулон у кімнаті, в якій прийшла до тями. Якби вона одразу цим зайнялася і не спускалася по ліані зірії, то, можливо, вже тоді була б вдома, а не на руках Ліама. 

— Подаруєте мені танець, герцогине? — Ельф із чорним, наче вороняче крило волоссям, простягнув Єві свою долоню. На пальцях виблискували персні, а на шийній хустці масивна брошка. 

Ельф мав гострий ніс, ідеально поголене обличчя, тонкі вуста, які розтягнулися у посмішці, а карі очі дивилася з цікавістю. Дівчина недовірливо вклала пальці у широку долоню та підвелася. Зважаючи на свої відтоптані ноги, танцювати їй зовсім не хотілося, але відмовити вважала не ввічливим. Уже з перших кроків Єва зрозуміла, що з цього незнайомця кращий танцюрист, ніж з Рея. Він не стискав руки до болю в кісточках та не наступав на ноги. Липким поглядом дивися на її декольте й нахилився надто близько:

— Вітаю, моя квіточко! Ми досягли того, що так довго хотіли. Ти вийшла заміж за Рея, тепер залишилося трохи потерпіти. Ми назавжди позбудемося Колісонів, й зможемо бути разом. Після його смерті я одружуся з тобою і все їхнє майно належатиме нам.

Почувши таке, Єва ледь трималася на ногах і намагалася не впасти. Вона наївно вважала, що Айлін й справді кохала Рея та всіляко виправдовувала її вчинок. Обкрутилася навколо партнера та слухала далі:

— Як опинишся у маєтку Колінсів, постарайся одразу з’ясувати, де знаходиться їхня скарбниця. Ти повинна дістати для мене ренуар. 

Обличчя Єви покрилося гарячими жаринками. Вона не уявляла про що говорить чоловік, так само як і не збиралася виконувати його настанови, але хотілося дізнатися більше. Дівчина випрямила спину, до якої торкалася долоня ельфа, та змовницьки підморгнула:

— Нагадаєш, як він виглядає?

— Айлін, кохана, мені здається, ти надто вжилася в роль. Зі мною не потрібно прикидатися та вдавати втрату пам’яті. Скинувши Шарлін з балкона, ти надто ризикнула й ледь не зруйнувала наші плани. Не думав, що тебе турбує коханка Рея. Що це було?

Єва зам’ялася та намагалася впоратися з хвилюваннями від нових фактів. Знову обкрутившись, вирішила вдавати невинуватість:

— Я її не штовхала, вона сама випадково упала.

— Будь обережна, Шарлін веде якусь гру. Мені одразу видалося підозрілим, що вона впала з такої висоти й лише трішки забилася. Каже, їй пощастило вхопитися за ліану, яка зм’якшила падіння, от тільки я в щасливі випадки не вірю.

Єва вперше припустила невинуватість Айлін. Для Шарлін це була ідеальна можливість позбутися конкурентки. Їй лише з милості короля вдалося уникнути шибениці.   Проте Єва не знала, чи зважилася б Шарлін ризикнути своїм життям. Танець закінчився і чоловік нарешті забрав руку з талії. Злегка поклонився та підніс її пальчики до вуст. Залишивши слід від вологого поцілунку, натягнуто посміхнувся:

— Дякую за танець! Я знаю, тобі важко, але потерпи Рея ще трохи. Щойно знайдеш ренуар, нам уже ніщо не завадить бути разом.

Він зник серед гостей, а Єва ще довго дивилася у зал та намагалася впоратися із шоком. Не розуміла навіщо це все Айлін. Судячи з усього, вона була багатою, отже гроші її не цікавили. Сліпе кохання? Навряд, що ж за кохання, якщо її обранець дозволив вийти заміж за іншого? Чим більше дівчина роздумувала, тим більше виникало запитань. Найбільше за все їй хотілося зникнути з цього місця. Єва озирнулася і підійшла до служниці у білому чепчику, яка стояла біля столу:

— Будь ласка, проведи мене до моїх покоїв. Я стомилася.

Служниця кивнула та, опустивши голову, вийшла із залу. Єва вирушила слідом, адже й гадки не мала де знаходилися її покої. Спуск ліаною та прогулянка з Ліамом слугували не найкращим орієнтуванням. Сонце вже зайшло за обрій і на землю опустилася ніч. На спеціальних підставках біля стін, світилися квіти та освітлювали приміщення. Висаджені в горщики, з широкими пелюстками, дарували світло. 

Опинившись у покоях, Єва залишилася сама. Одразу почала шукати кулон у ліжку. Незастелене, із помнутими простирадлами свідчило про те, що з часу її зникнення, його ніхто не чіпав. Витрясла постіль, проте прикраси не знайшла. Опустилася на коліна та заглянула під ліжко. Пусто. Стоячи рачки, за спиною почула скрип дверей і над головою пролунав суворий голос Рея:

— Сподіваєшся таким чином мене спокусити? Обіцяю, першу шлюбну ніч, ти запам’ятаєш надовго.