Розділ 18

Магдалені ніяк не вдається викинути з голови слова невістки. Звичайно, вона любить свого сина, але не дасть так підло  вчиняти з чужою дитиною, чия мати не знає спокою, бо така ж звичайнісінька тінь чоловіка як Заріцька. І Фелікс також має в планах зробити з дружини тінь, яка у всьому буде коритися, терпіти й любити цього дурня. Але Магдалена буде не вона, якщо не змусить синочка пошкодувати.

Жінка виходить з кімнати. Просить Андрія підготувати машину, а сама поспішає до Стефи. Хоче замість Фелікса загладити вину й навчити дівчину до кінця стояти на своєму, бо чого хоче жінка, того хоче Бог.

— Стефо, збирайся. — Магдалена приносить невістці новий одяг. Вчора півдня спеціально ходила вибирала. Заріцькій хочеться хоч якось підняти дівчині настрій, бо ще не дай Боже почнеться депресія через того непутящого Фелікса. 

— Ми кудись їдемо? — здивовано запитує Стефанія.

— Так. Я показала твої роботи своєму колишньому однокурсникові. Він у захваті. Попросив, щоб ти допомогла йому з ескізами для нової колекції.— Магдалені хочеться робити для Стефанії все можливе й неможливе. Ця дівчинка змінила її уявлення про життя. Навчила ставитися до людей з розумінням, а деколи навіть зі співчуттям. А кажуть люди не міняються. Вона ж змінилася. Єдине її упущення, що не змогла навчити цьому сина, бо той вперто вирішив нічого не міняти. Йому й так прекрасно живеться. 

— Я з превеликим задоволенням допоможу. — Стефа радіє, як та мала дитина, бо нарешті не сидітиме без діла. Може  перестане так зациклюватися на своєму шлюбі, бо Магдалена цілком права. Потрібно дати Феліксові трохи свободи, а потім остаточно притиснути до стіни, щоб дивився лише на неї, щоб бажав лише її, щоб визнав, що  саме вона його єдина кохана жінка. 

Коли Стефа одягнулася вони разом з Магдаленою спустилися до вітальні. Ірена сиділа у кріслі та читала газету. Хоче завжди бути у курсі подій. І це стосується не лише політики. Вона старанно лізе з порадами до усіх членів родини, бо знає, що від цього напряму залежить її майбутнє. Поки Корній їй цілковито довіряє вона на коні. Раз і в дамки. 

— Стефаніє, бачила твої малюнки. Ти доволі непогано малюєш. Корнію Олександровичу теж сподобалися. Відзавтра ти працюватимеш у майстерні. — Ірена не приховує того, що їй нелегко було прийняти цю дівчину, але з часом жінка звикла до неї й тепер робитиме все задля її благополуччя, бо хоче втертися в довіру та переконати, що пора поспішити з дітьми. На Фелікса вона ніякого впливу немає, а от з цією дівчиною за будь-яку ціну спробує налагодити контакт, бо у всьому переслідує власну вигоду, яка її годує, напуває, вдягає та взуває. Як бачите є що втрачати. 

— Потім поговорите, Ірено. Ми дуже поспішаємо. — Магдалена просить дівчину почекати надворі, бо не хоче, щоб вона чула їх розмову.

— Ірено, треба щось робити з Феліксом. Він зовсім відбився від рук. Ображає Стефанію. Знову злигався з тою Поліною. Що з нами всіма буде як свекор дізнається? — Заріцька перебуває на межі нервового зриву. Їй з головою вистачало вибриків чоловіка, а тепер молодший син вирішив добити своєю поведінкою. Спокій їй тільки сниться. 

— Я попереджала, що він повернеться на той шлях звідки почав. Йому терміново потрібно стати батьком, то може хоч якась відповідальність прокинеться. Не хвилюйся я вирішу це питання, а поки що давай допоможемо дівчині стати на ноги. Чим міцніше вона на них стоятиме, тим спокійніше буде нам. Бо повір зараз ми від Стефанії залежні як ніколи. — Ірена нічого іншого й не очікувала почути. Батьки занадто розбестили свого синочка. Якби він був її сином, то вже б давно ходив по стійці струнко. Вона б його так видрисерувала, що жодній з його дешевих хвойд навіть б в голову не прийшло щось вимагати. 

— Андрію, відвезеш нас до фотостудії «Інлайт». Маємо владнати деякі справи. — жінка сідає до машини, дістає з сумочки дзеркальце й помаду кольору фуксії. Вона не встигла нафарбувати губи, бо виливала душу Ірені. Нехай вона й коханка її чоловіка, але на свекра неабиякий вплив має, тому поки що псувати з нею стосунки не варто. Ще не раз в пригоді стане. Ще не раз  допоможе  Феліксові витягнути будяки з дупи. Тобто, мається на увазі, що тітка не залишить племінника в біді, бо має власний інтерес, який залюбки переводить у гроші.

— Буде зроблено, Магдалено Сергіївно. — Андрій сідає за кермо. Мовчки спостерігає за Стефою, яка ніяк не може знайти собі місця, бо боїться, що Фелікс знову почне бігати за Поліною. А хіба він припиняв це робити? Стефаніє, прозрій нарешті! 

Ворота відчиняються навстіж. Вони служать своєрідним порталом між двома світами, бо десь там на Троєщині самотня мати трьох дітей ледь-ледь зводить кінці з кінцями, гарує, як проклята на двох роботах, бо в кінці місяця принесуть квитанцію за комунальні послуги, де буде вписана нічогенька сума. Та Заріцькі таким не переймаються. Їхні великі благодійні подвиги закінчуються тоді, коли журналісти вимикають свої камери. 

— Зупинися, будь ласка, біля кав'ярні. Мені чогось страшенно захотілося американо. — Магдалена  заходить у телеграм і намагається відправити повідомлення синові. Хоче вивідати, де він та з ким.  Звичайно, що материнське серце здогадується в які ігри грається її любий Фелікс, але цього разу вона не потерпить промахів. Наробить, то сам і відповідатиме. 

Чорний джип зупиняється біля невеличкої кав'ярні на перехресті двух вулиць. Магдалена поспішно покидає машину. Вона п'є каву тільки в двох випадках, коли в неї падає тиск, бо вона гіпотонік і коли перебуває в напруженому стані, який викликаний стресом. А стрес у неї буває постійно завдяки Феліксові.

— Тобі щось замовити? — запитує Андрій та шукає свій гаманець. 

— Дуже дякую, але не треба. Нічого не хочу. — вимовляє дівчина. В голосі чутно нотки суму. Надворі ще не осінь, а вона вже вся по горло закуталася у депресію. Може справді не потрібно було виходити заміж? Заміжжя не напасть, аби за ним не пропасти. 

— Так не можна, Стефо. Запам'ятай, щоб там в житті не сталося, але ти повинна навчитися тримати удар. — Андрій стишує голос і обережно торкається Стефиного плеча. Хоче якось налаштувати її на мажорний лад.