Глава 9. Своя подоба

Левко попросив знайти йому чобіт.

Про це Емма дізналася наступного ранку, коли лікар прийшов оглянути її після вчорашнього виснаження. Він приніс записи про інших постраждалих на переїзді й, переглядаючи їх, згадав чоловіка, якому допомогли вибратися з пошкодженої підводи.

Левко почувався непогано. Ногу розпухло, наступати на неї було боляче, але перелому не виявили. Лікар дозволив йому повернутися додому за умови, що найближчими днями він не братиметься до роботи з важкими вантажами.

Пацієнт сприйняв цю новину без особливого захоплення.

Його непокоїли втрачений заробіток, пошкоджені рукавиці й один добрий чобіт, який залишився десь біля підводи. Другий стояв біля лікарняного ліжка, і Левко наполягав, що купувати нову пару через таку дурницю несправедливо. Емма усміхнулася.

Учора вона бачила його над пошкодженою кладкою, коли він висів на борту воза, намагаючись звільнити затиснуту ногу. Тоді їй здавалося, що після порятунку будь-які дрібні незручності стануть неважливими. Виявилося, люди залишаються собою навіть після того, як ледве не загинули.

Вона розуміла Левка. Можливо, саме зараз, коли небезпека минула, йому найбільше хотілося сердитися через загублений чобіт, а не згадувати, як камінь під колесом повільно розходився. Лікар тим часом перевіряв її пульс.

Після вчорашнього Прояву Емма ще почувалася слабкою. М'язи боліли, наче вона кілька годин переносила важкі ящики, хоча насправді майже весь час провела біля складу. Вночі її двічі будила судома в литці. Довелося сідати на край ліжка, розминати ногу й чекати, поки біль відступить. Найдивнішим було інше. Її Орел поводився незвично.

Птах сидів біля вікна на старому покривалі, яке Марта принесла спеціально для нього. Зазвичай він уважно стежив за рухом надворі, переступав із лапи на лапу, розгортав крила, коли поруч проїжджав віз. Сьогодні більшу частину ранку просидів нерухомо, підібгавши одну лапу. А ще в нього з'явилася біла шерсть.

Спочатку Емма подумала, що до темного пір'я причепилася нитка з покривала. Вона навіть спробувала прибрати її, але швидко зрозуміла, що нитка нікуди не відділяється. Біля основи шиї, серед пір'я, проступало кілька тонких білих волосин.

Лікар оглянув звіра, не торкаючись його.

Це не було схоже на звичайну зміну з Орла на іншу запозичену подобу. Поруч не проявляли нових звірів. Емма не намагалася використовувати чужу магію, а Тавіан із самого ранку підтримував звичне приглушення.

Проте щось відбувалося.

Лікар заніс спостереження до записів і попросив поки не змінювати режиму. Емма погодилася.

Вона вже навчилася боятися надто цікавих дослідів.

Тея принесла новину разом із пакунком солодких булочок.

Марта прийняла їх, одразу перевірила, чи свіжі, і лише після цього пропустила дівчину до їдальні.

Емма сиділа за столом, намагаючись прочитати коротке повідомлення від кравчині. Темно-синю сукню мали закінчити найближчими днями, але майстриня просила уточнити довжину рукавів. Емма вже двічі пояснювала, що хоче залишити їх такими, як під час примірки. Тепер підозрювала, що кравчиня просто любить листуватися із замовницями. Тея виглядала краще, ніж напередодні.

Вона виспалася, заплела волосся й навіть дозволила собі вдягти світлу сорочку, яку зазвичай берегла від фарби. Але на правому вказівному пальці залишалася пов'язка: поріз із майстерні ще не загоївся. Дівчина поклала на стіл документ. Цього разу він був оформлений належним чином.

Після повторного огляду лікар підтвердив, що незвичні симптоми Теї потребують подальшого спостереження. До з'ясування їхньої причини починати Поклик не рекомендували. На підставі цього висновку відповідальна служба внесла до її справи тимчасове відтермінування Пробудження. Емма попросила прочитати документ повністю.

Тавіан, який саме повернувся з кабінету, зробив це без поспіху.

У листі зазначалися дата повторного огляду, умови спостереження та порядок подальшого рішення. Відтермінування не було безстроковим. Якщо стан Теї стабілізується, питання про Ритуал розглядатимуть знову. Якщо симптоми залишаться, лікарі повинні будуть вирішити, які додаткові перевірки потрібні. Жодного остаточного пояснення її незвичайної магії там не було. І це Емма вважала правильним.

Тея слухала, тримаючи пальці на краю столу. Коли Тавіан дочитав останній рядок, вона повільно забрала аркуш. Тепер у неї було трохи часу.

Не довічна обіцянка. Не гарантія, що все буде легко. Але й не необхідність тікати до родичів уже сьогодні, поки хтось інший вирішує, що з нею робити. Емма побачила, як дівчина сховала документ у сумку, а потім раптом почала усміхатися. Усмішка вийшла невпевненою, ніби Тея ще не знала, чи можна дозволити собі радість.

Вона зізналася, що найбільше хоче сьогодні повернутися до роботи. Учорашні пригоди на переїзді затримали кілька замовлень. Один покупець уже приходив двічі й погрожував забрати завдаток. Емма засміялася. Майбутнє життя Теї починалося з невдоволеного покупця.

І в цьому було щось надзвичайно приємне.

Про батька Тея заговорила пізніше.

Вона вже доїла булочку, випила чай і допомогла Марті прибрати зі столу зайві тарілки. Емма помітила, що дівчина кілька разів збиралася щось сказати, але кожного разу відкладала розмову. Зрештою сама запитала, як просувається справа Мелара.

Тея трохи помовчала.

Виявилося, батько повернувся додому після розмови з незалежним службовцем. Йому не заборонили працювати, але зобов'язали з'являтися для подальших пояснень. Його зізнання долучили до справи, а також почали перевіряти збитки, спричинені підробленими наказами. Частину вже можна було визначити.

Непотрібні перевезення, витрати на повторне завантаження, зіпсовані товари. Питання про пошкодження обладнання на переїзді та втрачений заробіток постраждалих ще належало розібрати окремо: не кожна шкода автоматично виникала лише з вини Мелара. Це було справедливо. Водночас Тея чудово розуміла, що родині доведеться витратити багато грошей.