Глава 6. Чоловік, який хотів урятувати доньку

Тея прийшла без плаща, хоча надворі знову накрапав дощ.

Вона стояла на порозі, притискаючи до грудей невелику полотняну торбу, й дивилася повз Марту всередину будинку. Волосся біля скронь намокло, на черевиках залишилася світла глина. Мабуть, ішла навпростець через двори, де ще не встигли вимостити доріжки.

Марта окинула її поглядом, нічого не запитала й відступила, пропускаючи до передпокою. За хвилину там уже стояв стілець, на його спинці лежав сухий рушник, а сама господиня вирушила на кухню по щось гаряче. Емма спустилася на голоси.

Після вчорашнього Визнання лікар наполягав на відпочинку. Нову подобу звіра організм переніс краще, ніж попередні, але слабкість нікуди не поділася. Вночі кілька разів прокидалася від відчуття жару під ребрами, а під ранок так міцно заснула, що не почула, як Марта прийшла розпалювати піч. Змія чекала на неї біля сходів.

Незвично було бачити поруч двох майже однакових магічних істот. Тавіанова мала темнішу луску й рухалася повільніше, наче кожного разу заздалегідь знала, куди їй потрібно. Еммина, навпаки, досліджувала будь-яку щілину, в яку могла просунути голову, і вранці мало не перекинула кошик із білизною.

Емма вже починала підозрювати, що характер її звіра змінюється значно менше, ніж зовнішність. Тея підвелася назустріч.

У руках вона тримала складений аркуш із лікарською печаткою. Учора незалежний лікар її оглянув, вислухав скарги й призначив повторну консультацію з додатковою перевіркою магічної активності. До завершення обстеження рекомендував уникати надмірних навантажень. Остаточного висновку про можливість Пробудження поки не було.

Емма прочитала документ із допомогою Тавіана.

Це був маленький, але справжній крок уперед. Тея нарешті потрапила до лікаря, її скарги записали, а подальше обстеження перестало залежати від того, чи знайде хтось загублене звернення. Здавалося, можна було порадіти.

Але дівчина майже не дивилася на аркуш. Батько вже найняв підводи.

Одну відправили вчора із частиною обладнання та речами молодшого брата. Другу збиралися завантажити сьогодні. Мати почала складати кухонний посуд, майстерня не приймала нових замовлень, а кільком постійним покупцям уже повернули завдатки. Саму Тею Мелар збирався відправити до родичів ще до обіду.

Вона розповідала все стримано, хоча Емма помічала, як дівчина час від часу стискає пальці, ніби намагається втримати щось невидиме. Батькові вона показала лікарський висновок. Він навіть не дочитав.

Емма відчула, як повертається вчорашнє обурення. Їй захотілося негайно піти до Мелара й пояснити, що його донька достатньо доросла, щоб самостійно звертатися по медичну допомогу. Проте вона стрималася. Після попередньої розмови з Теєю вже знала, якою неприємною може бути чужа допомога, коли людина про неї не просила. Цього разу спочатку поцікавилася, чого хоче сама дівчина. Тея трохи помовчала.

Їй потрібна була людина, яка могла б підтвердити батькові, що лікарський огляд справжній, а документ не означає негайного початку Ритуалу. Вона вже пробувала пояснити це сама. Мати просила не сперечатися. Батько повторював, що часу немає. Тепер Тея прийшла до Емми, бо та обіцяла вислухати. Від такої довіри стало ніяково. Емма поки не зробила нічого особливого, щоб її заслужити.

Вона подивилася на Тавіана.

Той стояв біля столу, тримаючи документ за край. Учора після поцілунку вони ще довго сиділи разом, розмовляючи про найзвичайніші речі. Сьогодні вранці він зустрів її на сходах майже так само, як раніше, тільки затримав долоню на її руці трохи довше. Емма досі не знала, як поводитися після того, що сталося. І саме зараз їй доводилося просити його знову зайнятися чужою проблемою.

Тавіан переглянув свій розклад. Він міг піти з ними до майстерні, однак одразу попередив: розгляд підроблених наказів залишається в компетенції незалежної перевірки. Особисто скасовувати її рішення він не має права. Тея відповіла, що цього й не просить.

Їй потрібно тільки, щоб батько нарешті прочитав лист.

Дорогою Емма помітила, що Тавіан сьогодні незвично мовчазний. Не сердитий. Швидше зосереджений на чомусь, про що поки не хотів говорити.

Вони їхали в екіпажі, яким користувалися вже кілька днів. М'яке сидіння з одного боку трохи просіло, зате візник знав дорогу до Тавіанового будинку й більше не дивувався, коли разом із пасажирами з'являвся великий магічний звір. Сьогодні обидві Змії вмістилися біля ніг. Емма подумала, що після Варана це справжня розкіш. Тея сиділа навпроти, тримаючи лікарський висновок на колінах.

За вікном змінювалися вулиці. Ринок уже працював, біля пекарні стояла невелика черга, з-під навісу однієї майстерні стирчали довгі дошки. Після дощу в коліях залишилася вода, й колеса час від часу розбризкували її на нижні частини будинків.

Емма раптом згадала вчорашній поцілунок. Це сталося зовсім невчасно.

Вона дивилася на Тавіанову руку, що лежала поверх папки, і згадувала, як той самий чоловік розгубився, коли вона першою торкнулася його обличчя. Як обережно обійняв, ніби боявся зробити щось, на що вона не погоджувалася. Їй знову захотілося взяти його за руку.

Але навпроти сиділа Тея, яка, здається, ледве стримувалася, щоб не попросити візника їхати швидше.

Емма відвернулася до вікна.

Її дивувало, як легко в одній людині можуть співіснувати зовсім різні почуття. Ще вчора ввечері вона майже фізично відчувала щастя від близькості з Тавіаном. Уночі сумувала за матір'ю. Вранці роздратувалася через чужі рішення. А зараз, коли потрібно було зосередитися на долі Теї, їй заважали спогади про чоловічі руки на власній талії.

Людські почуття виявилися значно менш дисциплінованими, ніж вона звикла вимагати від програм.

Тавіан помітив її погляд. Ледь усміхнувся. І Емма раптом відчула, що він теж пам'ятає вчорашній вечір.

Від цього стало трохи легше.

Мелар саме вантажив останній великий стіл.

Емма впізнала його ще здалеку. Чоловік стояв у дворі майстерні, засукавши рукави сорочки, й допомагав двом робітникам опускати важку дерев'яну стільницю на підводу.