Глава 5. Дев’ята

На ранок від учорашнього дощу залишилася темна пляма біля вхідних дверей, яку Марта двічі намагалася витерти.

Вона бурчала, що гостям давно час навчитися знімати мокрі плащі в передпокої, а не нести їх до їдальні. Емма допомагала збирати посуд після сніданку й почувалася трохи винною: саме вона вчора наполягла, щоб Тея зайшла до кімнати, не чекаючи, поки висохне.

Тавіан сидів за столом із листом від чергового лікаря. Записку принесли рано, ще до того, як Марта встигла поставити чайник. Лікар підтверджував, що зможе прийняти Тею після ранкових пацієнтів. Дівчина мала з'явитися сама або з людиною, якій довіряла. Звернення, яке вона принесла вчора, не потребувало додаткового дозволу батька для первинної консультації; питання подальшої процедури належало вирішувати за результатами огляду. Емма перечитала перекладений їй зміст і відчула полегшення. Учорашній вечір тепер здавався менш безнадійним.

Проте Тавіан одразу попередив, що призначений огляд ще не означає відстрочки Пробудження. Лікар мав установити, чи справді стан Теї потребує додаткового обстеження або лікування, а рішення щодо Ритуалу оформлювалося окремо.

Емма вже відкрила рота, щоб запитати, чому цього не можна зробити швидше, але згадала власні останні дні.

Її оглядали стільки разів, що вона почала впізнавати лікарів за кроками в коридорі. І все одно ніхто не міг напевне сказати, чому її звір переходить від однієї подоби до іншої, скільки це триватиме та коли вона зможе обійтися без постійного приглушення. Вимагати від чужого лікаря негайної відповіді для Теї було б несправедливо. Значно легше розуміти необхідність обережності, коли вона стосується когось іншого.

Марта забрала зі столу порожню миску й поцікавилася, чи сьогодні Емма знову збирається кудись їхати. Почувши, що цього разу до лікаря, а не по торгових рядах, вона схвалила рішення, проте однаково принесла теплу накидку. Емма заперечила, що надворі вже не так холодно.

Марта поклала накидку їй на коліна.

Суперечку було закінчено.

Лікар хотів перевірити, що відбувається з магією Емми, коли Тавіан послаблює приглушення.

Від попередньої спроби минув день. Інший арбітр зміг частково стабілізувати її стан, але надовго цього не вистачило. Тепер лікар прагнув з'ясувати, чи залежить виснаження тільки від сили магічного потоку, чи й від того, в якій подобі перебуває звір.

Для Емми пояснення прозвучало майже приємно.

Нарешті хтось пропонував дослідити конкретну змінну, а не просто спостерігати, скільки разів вона знепритомніє, перш ніж усім стане зрозуміло, що експеримент невдалий. Утім, від думки про чергову зміну Варана їй було не по собі.

Вони домовилися проводити перевірку в невеликій залі при лікарських кімнатах, де можна було прибрати зайві речі, забезпечити спокій та швидко припинити процедуру. Тавіан наполіг, щоб цього разу все відбувалося за заздалегідь узгодженими умовами.

Емма мала право сказати «досить» будь-якої миті.

Вона погодилася.

Потім поцікавилася, чи не варто спочатку зважити її звіра.

Лікар подивився на Варана, що зайняв майже весь прохід між стільцями, й замислився. Ідея йому сподобалася.

Тавіан, судячи з виразу обличчя, шкодував, що не встиг зупинити обговорення раніше.

Виявилося, знайти достатньо велику вагу було нескладно. Складніше — переконати магічного звіра зайти на дерев'яну платформу й не залишити на ній один хвіст, поки решта тіла стоїть на підлозі.

Емма спробувала повести його за собою. Варан охоче рушив слідом, але зупинився, побачивши незнайому дошку. Обнюхав її, обійшов збоку, а потім поклав на край голову. Вага показала значно менше, ніж очікували.

Лікар запропонував повторити.

Емма подивилася на годинник. За останні десять хвилин вони не наблизилися до дослідження ні на крок, зате з'ясували, що її звір не любить ставати туди, куди просять. Зрештою платформу відсунули.

Натомість виміряли зріст Емми, перевірили пульс, температуру й заповнили невелику таблицю. Лікар хотів мати початкові показники, щоб пізніше не сперечатися, чи справді вони змінилися. Емма оцінила цю передбачливість.

Саме таких людей їй бракувало на роботі, коли розробник казав, що програма стала швидшою, хоча ніхто не пам'ятав, як швидко вона працювала раніше.

У сусідній кімнаті хтось плакав.

Емма почула це, коли лікар вийшов по чисті вимірювальні пластини. Крізь прочинені двері долинув короткий жіночий схлип, потім шурхіт стільця. Хтось запропонував води. За мить знову стало тихо. Вона не знала, чи це Тея. І раптом дуже захотіла, щоб не вона.

Їй було неприємно уявляти дівчину, яка ще вчора вперто відмовлялася залишати власну майстерню, тепер розгубленою перед незнайомим лікарем. Проте Емма втрималася від спокуси вийти й перевірити.

Учора вона вже припустилася помилки, намагаючись допомогти без дозволу. Цього разу Тея мала право залишитися наодинці зі своєю історією. Емма повернулася до столу.

На ньому лежали її записи, зроблені ще під час перевірки семи Визнань. Вона впізнала власні англійські слова між чужими літерами: Лисиця, Ворон, Вовк, Олень, Ведмідь, Рись, Орел. Нижче Тавіан дописав Варана. Вісім.

Емма провела пальцем уздовж переліку.

Більшість людей у цьому світі проходили Пробудження один раз. Потім усе життя вчилися працювати з одним звіром, належали до одного Клану, переймали його звичаї й поступово знаходили в цій належності власне місце.

Її ж записували до нової родини щоразу, коли тіло відмовлялося витримувати ще одну зміну.

З погляду закону вона ставала дедалі багатшою на можливості. Могла звертатися по допомогу до різних Домів, користуватися клановими правами, укладати шлюб із представниками вже восьми Кланів.

Але сама Емма поки не могла безпечно пройти містом без чоловіка, який утримував її магію від чергового неконтрольованого Прояву. Іронія була не надто веселою. Вона подивилася на Тавіана.