Розділ 8 Привіт, наша Надійко

Дорога до пологового будинку здалася Юліані нескінченною. Кожна хвилина розтягувалася у вічність. Кожна перейма ставала сильнішою за попередню. Вона сиділа на задньому сидінні автомобіля, міцно стискаючи руку Марти і намагалася дихати так, як її вчили на курсах для майбутніх мам.Але страх усе одно пробирався під шкіру. Не за себе, а за донечку.

— Все буде добре. - Марта вкотре повторила ці слова.

— Звідки ти знаєш?

— Бо інакше бути не може.

— Це не відповідь.

— Інших у мене немає.

Юліана слабко усміхнулася. І в ту ж мить чергова перейма змусила її зігнутися. У приймальному відділенні все відбувалося швидко. Лікарі. Запитання. Документи. Огляд. Палата. Світ навколо перетворився на суцільний вир подій. І лише одна думка крутилася в голові - сьогодні вона побачить свою донечку.

Години йшли повільно. Біль ставав дедалі сильнішим. Часом Юліані здавалося, що вона більше не витримає, що сил просто не залишилося. Вона була мокра від поту, змучена, виснажена. Але кожного разу, коли хотілося здатися, вона думала про Надійку. Про маленьке серденько, яке билося поруч із її власним. Про дитину, яка вже так довго чекала цієї зустрічі, ближче до вечора лікарка усміхнулася.

— Мамочко, ще трішки. 

Юліана заплющила очі. Мамочко. Її вперше так назвали. І від цього слова защеміло в грудях.

— Я більше не можу... - прошепотіла вона.

— Можете.

— Не можу...

— Можете. Я у вас вірю - лікарка підбадьорливо усміхнулася

— Я втомилася...

Лікарка міцно стиснула її долоню.

— За кілька хвилин ви побачите свою донечку.

І це дало сили. Останні та найважливіші. А потім...Світ раптом завмер. На одну коротку мить. І одразу після цього палату наповнив голосний дитячий плач. Перший - і це найпрекрасніший звук у світі. Юліана завмерла. Не дихаючи і не вірячи. Сльози самі покотилися по щоках.

— Донечка... - прошепотіла вона. — Моя донечка...

Маленький згорток обережно поклали їй на груди. Теплий. Крихітний і такий рідний. Наче вона знала його все життя. Надійка голосно обурювалася на весь світ. Стискала крихітні кулачки. Морщила носик. І плакала так старанно, що лікарі усміхалися.

— Має характер.

— В тата... - ледь чутно прошепотіла Юліана.

І відразу розплакалася сильніше. Надійка раптом заспокоїлася. Відчула мамине тепло. І притулилася маленькою щічкою до її грудей. Юліана дивилася на неї так, ніби боялася кліпнути. Наче їхня донечка могла зникнути і немов це був сон. Найпрекрасніший сон у її житті.

— Вона дуже гарна.

Почула голос медсестри.

— Так...- прошепотіла Юліана.

— Дуже.

А подумки додала:

"І дуже схожа на тебе, Артуре."

Пізніше, коли все трохи стихло, а Надійка солодко спала у прозорому ліжечку поруч, Юліана попросила свою сумку. Ту саму, у  якій весь цей час носила щоденник. Вона повільно відкрила його. Перегорнула десятки сторінок. Сторінок очікування. Сторінок болю. Сторінок любові. І  почала писати.

"Привіт, Артуре. Сьогодні я вперше пишу тобі вже як мама. Наша донечка народилася. Вона з'явилася на світ сьогодні о 18:47. Важить 3270 грамів і має дуже сильний голос. Уся палата вже про це знає."

Сльоза впала на сторінку. Юліана усміхнулася крізь неї. І продовжила.

"Я назвала її Надійкою. Пам'ятаєш, як ти завжди казав, що я надто вперта? Так от. Вона ще впертіша."

Вона перевела погляд на ліжечко. На маленьке диво. На їхню донечку.

"Артуре...коханий. Мені дуже шкода, що тебе немає поруч. Ти б тримав її на руках і дивився так само, як дивився колись на мене. Ти б закохався в неї з першої секунди. Я в цьому впевнена."

Рука тремтіла. Сльози розмивали літери, але вона писала далі.

"Ми чекаємо на тебе. Я.і наша Надійка. Повертайся до нас."

Юліана закрила щоденник. Обережно поклала долоню на його обкладинку. І підійшла до донечки. Маленька спала. Тихо. Спокійно. Безтурботно. Наче знала, що мама поруч. Юліана нахилилася. Поцілувала крихітне чоло. І прошепотіла:

— У тебе найкращий тато у світі. - голос зрадницьки затремтів. — Просто він поки що не знає, що ти народилася.

За вікном починався новий день. Перший день життя Надійки. І перший день нового життя Юліани. Життя, у якому вона більше не була просто закоханою дівчиною. Вона стала мамою.