Розділ 1 Рішення, яке змінило все

Перший сніг того року випав рано. Великі пухнасті пластівці  снігу повільно кружляли за вікном, вкриваючи місто білою ковдрою. Юліана сиділа на широкому підвіконні своєї кімнати, загорнувшись у теплий плед, і спостерігала, як вечір поступово опускається на вулиці. У руках вона тримала чашку гарячого чаю, але думки були далеко.

Вони завжди були поруч із ним. Артуром. Її Артуром. Вони зустрічалися вже майже три роки. За цей час він став для неї не просто хлопцем.

Він став домом, її людиною, поруч із якою хотілося прокидатися щоранку. Будувати майбутнє та мріяти.Планувати і любити.

Телефон раптом завібрував. На екрані висвітилося: Артур. Усмішка сама з'явилася на її губах.

— Привіт, коханий — відповіла вона.

— Спускайся.

— Куди?

— Вниз.

— Артуре...щось сталось?

— Юлю, просто спускайся.

У його голосі чулося дивне хвилювання Юліана насупилася.

— Ти мене лякаєш.

— Побачиш.

Виклик завершився. Дівчина швидко накинула куртку й майже збігла сходами до нього.Вийшовши з під'їзду, вона одразу побачила його. Високий, темноволосий, у чорному пальті, на якому лежали кілька сніжинок. Артур стояв біля автомобіля й дивився на неї так, ніби бачив уперше. І це чомусь змусило серце Юліани збитися з ритму.

— Привіт.

— Привіт.

Вона підійшла ближче.

— Щось сталося? Розказуй.

Артур кілька секунд мовчав. Незвично довго, а потім важко видихнув.

— Нам треба поговорити.

Юліана відчула, як усередині все завмерло. Саме так починаються погані новини. І саме так люди говорять про розставання,  так руйнуються мрії.

— Артуре...кажи...

— Не перебивай мене, добре?

Вона мовчки кивнула. Він провів рукою по волоссю. Дуже нервував.

— Я сьогодні подав документи.

— Які документи?

Його погляд зустрівся з її. І світ навколо ніби завмер.

— До військкомату.

Юліана застигла. Просто застигла.

Наче перестала дихати.

— Що?

— Я підписав контракт.

— Ні...ні - вона похитала головою.

— Ні.

— Юлю...

— Ні!

Її голос зірвався.

— Скажи, що це жарт.

— Це не жарт.

— Ти ж мав очолити компанію свого батька. Що ж ти наробив???

— Мав.

— Тоді навіщо?

Артур опустив очі. На кілька секунд. І знову подивився на неї.

— Бо я так вирішив.

— Просто вирішив? Сам?

— Так, сам. 

— І все?

— І все.

Юліана відчула, як на очі навертаються сльози.

— Твої батьки знають? 

Артур гірко усміхнувся.

— Так, і тато зі мною не розмовляє.

— Боже...

— Каже, що я руйную власне життя.

— А ти не руйнуєш?

Він мовчав.

І це мовчання боліло сильніше за будь-які слова.

— Коли? Коли ти їдеш? 

— Через тиждень.

Юліана відступила назад,  їй стало важко стояти поруч.

Тиждень....Лише тиждень, а це ж всього сім днів.

Сім днів до того моменту, коли її світ зміниться назавжди.

— Чому ти мені не сказав раніше?

— Бо боявся.

— Чого?

— Твоїх сліз, боявся за реакцію батьків 

Вона засміялася. Нервово, майже істерично.

— Молодець. То ж немає причини плакати, переживати, хвилюватися....Чим ти думав?!

Артур зробив крок до неї.

— Юлю...

— Не треба. Не підходь. 

Але він усе одно підійшов та обережно взяв її руки у свої.Теплі і рідні. Такі знайомі.

— Послухай мене.

— Не хочу. - як би могла, то закрила  б вуха руками

— Послухай.

Його голос став твердішим.

— Я повернуся.

— Ти не можеш цього знати.

— Повернуся.

— Артуре...

— Я повернуся до тебе.

Юліана заплющила очі. Одна сльоза все ж скотилася по щоці.

— А якщо ні? 

Він завмер.

— Тоді я буду найбільшим дурнем у світі, якщо залишу тебе саму. І я зможу не дотримати слова

— Не смій так говорити. Чуєш? Не смій!

— Тоді не думай про це.

Артур ніжно торкнувся її щоки і витер сльозу. І раптом дістав із кишені маленьку оксамитову коробочку. Юліана широко і здивовано розплющила очі.

— Що це?

— Те, що я мав зробити давно. - Артур повільно відкрив коробочку, усередині блиснула каблучка.

— Артуре...

— Вийдеш за мене?

Світ зупинився.Сніг. Ліхтарі. Люди навколо. Усе зникло. Залишилися лише вони, його очі повні кохання, надії.

— Так...- Прошепотіла вона.

— Так. - Артур усміхнувся щиро, світло.
Він був найщасливішою людиною на землі.Одягнув каблучку на її палець, а потім міцно обійняв.

І жоден із них не здогадувався, що попереду їх чекає випробування, здатне зруйнувати навіть найсильніше кохання.