Розділ 10

Нагадую про телеграм канал де я всіх чекаю)

https://t.me/books_MR2060

або 

вводите у пошуковому запиті

Books_MK

Дихання збилося. Руки почали тремтіти і я не могла вгамувати це. Неконтрольований шок і страх змішалися спричиняючи розгубленість. Кров.  Весь у крові. Вадим щось говорив біля мене, але мій погляд втупився в надто знайоме обличчя. Котре зараз було не зовсім таким, яким мало б бути.

- Емма Романівна! - я відчула як хтось схопив мене за плечі.

Вадим привів мене до тями.

- Ви мене взагалі слухаєте?

Я кивнула головою.

- Везіть до операційної. Швидко. - сказала я іншим і покрокувала за хлопцями.

Вадим за той час, напевно по другому колу розповідав усі тонкощі та виниклі проблеми. Я забрала в нього записи та зайшла до операційної де одразу ж поспішила вимити свої руки, та одягти форму. Зараз, я повинна врятувати людину. Поліцейського. Громадянина моєї держави. А вже потім панікувати за свого колишнього і батька Влада.

Операція була складно, одна з куль пройшла наскрізь але інші дві залишилися всередині. Чи було мені важко? Напевно, після цього я зможу оперувати у будь яких умовах. Я змусила свої руки не тремтіти, як і все тіло. Медсестра, котра асистувала мене чудово виконувала всі вказівки і це радувало, адже я зазвичай була з Лідією. Але сьогодні вона з Михайлом, тому я залишилася з новенькою.

- Пульс падає. - сказала вона зі страхом у голосі.

Мої очі відвернулися від крові до монітору. Незабаром у кімнаті рознісся надто не приємний звук. Чуючи його стільки разів, я ще ніколи не була така схвильована і розгублена як зараз…

***

Я втомлено витерла своє чоло знявши халат та вимивши руки.  Спершись всім тілом до плитки біля  раковини я заплющила очі.  В голові гуляло надто багато думок. Я не могла їх зупинити. Несвідомо, з очей вирвалася сльоза.

- З вами все гаразд? - я різко розплющила очі і побачила новеньку.

- Так. Все гаразд. Перевезете пацієнта до реанімації, - сказала я, - я скоро зайду.

Дівчина кивнула а я пішла до виходу. Мої очі розширилися коли двері розсунулися і я побачила Жанну Миколаївну. Також тут були деякі поліцейські, напевно колеги. А іще Костик.

- Емма…не дивися так. - сказав він завбачливо. - З ним усе в порядку, правда?

Я проковтнула грудку. Треба зібратися.

- Можна сказати що операція пройшла успішно. Кулі вийняли. Але, одна з низ зачепила важливий орган. Зараз пацієнта переведуть до реанімації. Наступні 24 години будуть важливі.  Нехай все закінчиться добре. - побажала я.

І хотіла пройти дальше, але мої кроки зупинилися біля Кості.

- Ти чого тут? Хочеш щоб знову шви розійшлися? Пішли. - сказала я.

Він не сперечався, а я взяла його під руку і повела до палати.

- Твоя сестра приходила. Влада забрала.

Я кивнула. Так, я встигла їй написати що малий з Костиком і попередила її.

Ми зайшли у палату і  посадивши Костика на ліжко оглянула шви.

- Тобі повезло. Але далі обійдися без ризику.

У двері зайшла Ангеліна.

- Що у вас тут? - спитала вона підозріло дивлячись на нас.

- Нічого. - знизила я плечима і натягнуто посміхнулася подрузі.

Повернулася до Костика.

- Сподіваюся ти мене зрозумів. - він кивнув головою у знак згоди.

Я ж вийшла і пішла до реанімації. Я зайшла в середину повз двох поліцейський ігноруючи погляд Жанни Миколаївни. Після слів Костика, вона точно згадала мене.

Новенька, яку звати Рома, якраз поправляла ковдру.

- Можеш іти. Я далі сама справлюся. - сказала я їй а вона посміхнулася і відповідь та вийшла.

Я потягнула ковдру вгору. Все ж, тут достатньо холодно а щоб Віктор заробив ще й запалення напевно не потрібно. Перевіривши правильність всіх підключених апаратів я востаннє кинула погляд на знайоме обличчя та зробивши записи у медичній книжці, вийшла.

- З ним точно все буде добре? - спитала Жанна Миколаївна.

Я найменше хотіла брехати цій жінці. Тому просто знизила плечима.

- Я зробила і зроблю все, що залежить від мене. Але…не відомо чи цього дійсно достатньо.

Жінка кивнула головою а я пішла назад до ординаторської. Вперше за скільки років, на мене починали тиснути ці білі халати, та знайомі стіни. Вперше захотілося піти звідси. Вперше я подумала, що можливо вибрала не ту професію що мала б.