Не знаю як...

Пролог

Емма

Я здала! Здала цей залік.Тепер я офіційно хірург з вищою освітою.Одразу з універу я побігла додому.

-Мам, я вдома.-гукнула я і в той же момент руда голова матусі виглянула з-за дверей.

-Ну що?Здала?-спитала вона схвильовано.

-Здала.На відмінно.Я захистила свою курсову. Тепер твоя донька-з вищою освітою. Можу лікувати всіх і все.

Мама посміхнулася а тоді обійняла.

-Я така рада за тебе.

Я посміхнулася і зарилася в знайоме руде волосся.

-Дякую тобі.За все.

-Отакої, це ще чого ти сумувати починаєш?Не можна.Ти молодець.

-Якби не ти я б не мала цього всього.

Мама посміхнулася мені у відповідь а тоді почала внюхувати

-Ой, картопля горить.-крикнула вона і повернулася назад на кухню.

Я пішла в свою кімнату і дістала телефон щойно той задзвонив.На екранні хизувалося ім'я коханого.

-Віть, я здала.-закричала я.

-Та ну.Я завжди в тебе вірив.То у нас є привід зустрітися ввечері.Як щодо вечері.

-Я не проти.То до вечора.

-Так кохана.До вечора.

Я лягла на ліжко.Ось і закінчилися річні муки і недосипи.Хоча...це було того варте.

Подобається

#458 в Любовні романи
#217 в Сучасний любовний роман
#62 в Сучасна проза

Відредаговано: 10.09.2024