Не знаю чи варто...
2
Через три дні Роза прийшла на роботу, зайшла у кабінет керівниці департаменту, це літня жінка, повна, її сиве волосся зав'язане у високу гульку, на ній широка, коричнева сукня, на носі великі круглі окуляри, жінка читає якийсь документ.
- Доброго ранку, Килино Марківно.
Керівниця підняла очі, поправила окуляри і сказала:
- Доброго ранку. Це ви Серпокрил Роза Вікторівна, наша нова співробітниця?
- Так, мені сказали, що потрібно зайти до вас.
- Правильно сказали. Ти принесла документи?
-Ще учора занесла їх у відділ кадрів.
Це сподобалося Килині Марківні.
- Я хвалю вас за те, що ви все робите вчасно. Ви будете мати справу із представниками різних рас, маєте на роботі поводитися чемно й привітно, якщо я побачу, що ви негативно ставитеся до представників хоч одної раси, то негайно вас заільню. Також суворо заборонено мати романтичні стосунки із представником іншої раси за це можна сісти до в'язниці.
Уже давно у королівстві Говірті діє заборона на міжрасові стосунки, бо король хоче, щоб усі жителі були чистокровними.
- Я усе зрозуміла.
- От і чудово, а тепер ідіть, на вас чекає Зоряна, вона дракон.
Роза вийшла із кабінету, Зоряна чекає на неї біля дверей, дівчата пішли на робоче місце.
#1500 в Фентезі
#906 в Сучасна проза
Відредаговано: 18.04.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
