Не знаю чи варто...
1
На вулиці травень місяць, вулицями прогулюються люди, дракони, перевертні та представники інших рас. Роза, дівчина висока, струнка, брюнетка, з довгим кучерявим від природи волоссям, зараз заплетеним у косу, на ній біла блузка і чорна спідниця, взута вона у білі босоніжки, іде вздовж річки Еммія. На її плечах висить чорна жіноча сумочка. Дівчина щойно була на співбесіді у департаменті по роботі з представниками різних рас і її прийняли на роботу, вона буде приймати їхні скарги, пропозиції, записувати чия дитина у яку школу піде та інші питання. Через три дні Роза має почати виконувати свої обов'язки.
До дівчини підбігла схвильована подруга, вона трохи нижча за Розу, теж струнка, має довге волосся, пшеничного кольору, трохи хвилясте, розпущене зараз, на ній світла сукня, на якій зображені квіти, взута вона у білі босоніжки, дівчині років двадцять п'ять, як і Розі.
- Розо, як там твоя співбесіда?
Дівчина радісно посміхнулася й відповіла:
- Лілю, мене прийняли, через три дні я почну працювати.
- Вітаю тебе, ходімо, відсвяткуємо цю подію смачним морозивом.
Радісні дівчата пішли до кіоску, де продають солодощі, сьогодні у них прекрасний день.
#1495 в Фентезі
#883 в Сучасна проза
Відредаговано: 18.04.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
