Епілог

Спека була просто нестерпною. Не рятував навіть кондиціонер, що доводилося тримати ввімкненим практично двадцять чотири години на добу.

Прокинувшись, я трішки поніжилась у ліжку під приємними сонячними промінчиками, що зазирали до кімнати через величезне вікно, що займало майже всю стіну, а тоді все-таки встала, накинула легкий рожевий халатик і попрямувала на кухню. Ілля, як завжди, уже стояв біля плити, завершуючи приготування сніданку.

— Доброго ранку! — усміхнулась я, сіла за круглий білий стіл і взяла до рук чашку з холодним фруктовим чаєм.

— Доброго ранку! А я сьогодні приготував твою улюблену яєчню з помідорами.

— Я вже казала тобі, що ти найкращий чоловік на світі?

— Неодноразово.

Чесно, я ще не звикла називати Іллю своїм законним чоловіком. Та це й не дивно, враховуючи, що з дня нашого весілля минуло лише кілька тижнів. Церемонія одруження відбувалася без жодного пафосу, у колі сім’ї та найближчих друзів.

І от зараз був медовий місяць. Ми з Іллею довго не могли вигадати, де ж провести цей чудовий період часу, аж доки цю проблему не вирішила Аня, наполегливо запропонувавши нам у користування свій будинок на Півдні Італії. Цей дім містив у собі все необхідне для комфортного життя, до того ж, знаходився він прямо на березі моря, що, очевидно, було величезним плюсом.

Ілля поклав яєчню на тарілку та поставив її переді мною. Вдихнувши запах смаженого яйця з помідорами, я одразу ж відчула, як бурчить живіт, бажаючи якомога швидше насолодитися цим делікатесом. Проте щойно я відкусила перший шматочок страви, то відчувала страшенну нудоту, так що ледве встигла добігти до туалету.

Я чудово знала, що не їла нічого такого, що могло викликати подібну реакцію організму, тож у голові зразу з’явилося єдине пояснення цього стану, яке я вирішила одразу ж перевірити.

Швидко діставши з аптечки один з тестів на вагітність,  куплених про всяк випадок, я зробила все, що було необхідно, і почала чекати. Уже через п’ять хвилин все стало ясно — незабаром у мене буде дитина. Словами не передати, який захват і радість викликала в мене ця новина. Виявляється, до того моменту я навіть не усвідомлювала, наскільки сильним є моє бажання подарувати життя новій людині та стати зробити її по-справжньому щасливою, забезпечивши всім, чого колись не було в мене самої.

— Ілле, ми скоро станемо батьками, — схвильовано повідомила я, вийшовши з ванної кімнати та демонструючи своєму чоловікові позитивний тест на вагітність.

Протягом першої хвилини він просто втратив дар мови. Та це й не дивно, не кожен же день дізнаєшся подібні новини. Я добре усвідомлювала цей факт, тож мовчки чекала, даючи йому час на те, щоб переварити в голові почуте.

Щодо його реакції жодних переживань не виникало, оскільки я була певна в тому, що Ілля ніколи не відмовитись від власної дитини та стане для неї прекрасним батьком.

І я не опинилась. Щойно Ілля хоч трохи отямився від шоку, він одразу ж щасливо всміхнувся та обійняв мене, міцно притискаючи до себе.

Саме в той момент до мене прийшло абсолютне усвідомлення того, що попереду на нас чекає прекрасне, світле майбутнє.