II - Блакитна темінь.

 З часом будуть з'являтися питання, але...

 Королівську доньку не хвилювало...чи будуть вони разом. Чому?

Може тому що...Вона брехала. Бо брехня драконів буде завжди.

 ... Спинятися було пізно, їх вуста доторкнулися... Так, а вже потім він сильніше прилинув до її шиї.                                                

 Вони не думали, що буде після. Ейемонд не замислювався, чи стане вона дружиною, чи спрацює сімейна угода ? Він лише сильніше притискав та стягував одяг.                                  

... Очі мовчали.                                                    

 Очі кохали.                                                          

Очі спостерігали. Вони хотіли...                                  

 Коли це розпочалося? Може він надто наполегливо вів себе з Хелейною? Еймонд... він дійсно не знав.                                            

 Чому? Чому, коли він випив, він не замислювався про наслідки? Усе, як тоді. Вуста Ейемонда цілували, пестили, незважаючи на наслідки та на Хелейну..Він знав, що винен. Він не думав тоді, у перший раз. Ейемонд кликав свою суджену принцесою. Але на відміну від Хелейни... У них все було по-іншому : він не торкався її талії чи грудей, а його суджена натомість не дозволяла розпускати "губ" і хоча одного разу, його першого разу... Коли ще не було слів Хелейни, коли Хелейна не підходила до нього, не кружляла...                                            

Хоча вже тоді, його брат знав, що буде, бо він бачив "якісь невідомі натяки" Хелейни, все надто закрутилося... Спочатку його майбутня дружина, з якою вони навіть друзями не були, а потім така спокійна Хелейна з безнадійними очима. Тільки от їй не вистачало якогось блиску...

   Еймонду здалося, чи сьогодні дівчина виглядала краще?                                                              

  - Кажуть, ти призначений мені.                          

 Задивляючись на ніжки майбутньої дружини, принц відповів.                                                  

  - Таке кохання... Певен, цей шлюб буде не такий поганий - Ейемонд навіть усміхнувся.          

 Щоб продовжити розмову та відволікти себе, від думок, він промовив :                                                                      

  - Оті лорди, що напилися вже не раз, розхвалювали твоє весільне плаття.                  

  - Ні, тобі здалося - вона сховала посмішку.        

Так само, як і колись, ховала від нього свою посмішку сама Хелейна. Його Хелейна...                                          

  - Ти, що не чув, я питала про Баратеонів? Вони не знайшли Тронної зали чи що?                  

Вона клацнула пальцями.                                      

 Він не виглядав винуватим. У думках Ейемонд Таргарієн вже був присоромлений за всіма правилами, за все, що він з нею робив.                                                        

У голові Хелейни все гуділо, перед очима був сум та образа. Вона не знала чому. Тим часом Ейемонд змусив себе не квапитись та що сили намагався не відпустити руки своєї принцеси, вже майже...дружини.                        

 Грубий моторошний голос :                                              

  - Наречена гарно вбрана.                                                

  - Відвали - Ейемонд рикнув на брата.                  

 А до того як склалася уся ця ситуація. Навіть подумки, навіть у своїх думках "наречений" Таргарієн не визнавав, що щось не так, що існує якась помилка.                                      

 ...Проходячи поряд, чоловік не помітив, як Хелейна злісно опустила очі. Ейемонд тільки но вийшов, поцілувавши наречену... Повільно, але грубо.                                        

  - Привіт, зрадієш родичам ?                                  

Посміхаючись, чоловік чекав відповіді.                  

  - Дивлячись яким! Щось багатенько від родичів проблем.                                              

Вони стояли надто близько. Принцесса зрозуміла, що "родич" приніс щось важливе.                                                            

 Дуже тихий голос :                                            

  - Я думаю, у нас завівся зрадник...                        

Після того все тимчасово стихло, але зараз у цій Великій залі з'явилася якась напруга. Підозра зросла. Принцесса не очікувала, які стервозні очі можуть бути у Хелейни.              

 Наречена промовила з деяким подивом :                  

  - Хтось сховав мій меч. Декілька днів довелося витратити щоб...

Звук зброї.

 Так, вони не злодії, але вони прорахувалися. Саме через це...

Королева не тривожиться, королева посміхається.

 Близько... Хелейна стиснула клинок, міцно... Надто міцно.

Зганьбити людину не просто. Іноді простіше вбити. Хелейна все стискала клинок.

  - А з чого ти взяла, що це буду я? Може це буде... хтось? Інший ?

 Іноді простіше вбити, Ейемонд зробив крок, але він бажав чогось більшого. Гуркіт зброї.

 Тріск підлоги. Рука  льоділа від доторку. Рукоять була не важка, наречена зважила меч і підняла.           

 P.S Схоже...буде продовження, бо я вже зрозуміла змусять. Треба робити 2-3 цикли. Сподіваюсь 50 на 50