Глава 8. Я тебе знайшов

Службовий телефон задзвонив удруге.

Я все ще дивилася на Марка.

— Візьми, — сказав він.

— Не закінчили.

— Знаю.

Телефон задзвонив утретє.

Я підняла.

— Савчук.

— Марто Олегівно, це Андрій із технічної.

Голос був не панічний.

Гірше.

Обережний.

— Що?

— Ми зараз з інженером по воді проходимо дев'ятий поверх. У західному крилі не сходяться температури.

Я перевела погляд на Марка.

Він уже зрозумів, що наша розмова закінчилася.

Тимчасово.

— Де саме?

— Дев'ятсот чотирнадцятий, шістнадцятий і вісімнадцятий. Вісімнадцятий ще більш-менш, а в чотирнадцятому гаряча лінія дуже довго виходить на режим.

— Скільки?

— Після хвилини мало. Через три хвилини теж нижче того, що має бути.

— Ви змішувач чи подачу перевіряєте?

— Подачу до змішувача.

Добре.

Принаймні люди знали, що роблять.

— Стояк?

— Поки думаємо на гілку. На виході з теплопункту все нормально.

— Нічого не відкривайте для користування. Я зараз.

Відключилася.

Марко натиснув кнопку ліфта.

— Що сталося?

— Дев'ятий поверх. Гаряча вода.

— Тече?

— Якби.

Ліфт приїхав.

Я зайшла.

Марко — за мною.

— Ти куди?

— На дев'ятий.

— Навіщо?

— Я власник.

— Це не професія.

Двері вже зачинялися.

Марко притримав їх рукою.

— Можу просто постояти.

— Ти не вмієш.

— Спробую.

— А потім ми договоримо.

— Звичайно.

Я натиснула дев'ятий.

— І цього разу телефон тебе не врятує.

— Він рятує тебе.

Я повернула голову.

Марко дивився на цифри над дверима.

— Від чого?

— Від відповіді.

Я нічого не сказала.

Ліфт рушив.

У 914-му було п'ятеро людей.

Для ванної кімнати площею шість квадратних метрів — чотирма забагато.

— Вийдіть усі, крім Андрія й інженера, — сказала я.

Олександр Петрович залишився.

— Я виконроб.

— Це не захисний статус.

— Мені треба знати…

— Тоді стійте біля дверей.

Він став.

Марко залишився в номері.

Я подивилася.

— Я теж біля дверей.

— Вийди в коридор.

— Марто.

— Тут нема акцій, які треба купити.

Андрій опустив очі.

Олександр Петрович закашлявся.

Марко вийшов.

Без суперечки.

Це теж починало дратувати.

На тумбі біля раковини лежав цифровий термометр, журнал і схема системи.

Інженер показав записи.

— На головній подачі все нормально. Повернення теж. Проблема тільки на цій гілці.

— Скільки номерів?

— Шість.

— Вони використовувалися останні тижні?

Андрій відкрив журнал.

— За графіком промивалися.

— Не «за графіком». Промивалися?

Він перегорнув сторінку.

Навпроти номерів стояли дати.

Підписи.

Галочки.

Кожні сім днів.

Красиво.

— Хто підписував?

Олександр Петрович озвався від дверей:

— Субпідрядник.

Я взяла журнал.

Підписи були майже однакові.

Не це насторожило.

Час.

914 — 10:10.

916 — 10:12.

918 — 10:14.

920 — 10:16.