Глава 5. Тест відповідає не на все

— Тоді я його більше не побачу?

Світлофор світив червоним.

Позаду нас стояла біла маршрутка, збоку чоловік переходив дорогу з пакетом кавуна, а мій семирічний син щойно поставив питання, до якого я не підготувалася.

Я дивилася вперед.

— Не знаю.

Сашко повернувся до мене.

— Чого?

— Бо тест відповість тільки на одне питання.

— Він мій тато чи ні.

— Біологічний батько. Так.

— А я питаю про Марка.

От за що діти так роблять?

Ти роками вчишся говорити складними словами, знаходиш відтінки, пояснення, причини. Потім приходить людина вагою двадцять сім кілограмів і прибирає все зайве одним реченням.

Загорілося зелене.

Я рушила.

— Якщо тест покаже, що Марко не твій біологічний батько, це не означає, що ти зобов'язаний перестати з ним говорити.

— А він?

— Що він?

— Він зобов'язаний?

Я міцніше взялася за кермо.

— Ні.

— Точно?

— Людей узагалі не дуже добре змушувати дружити.

— Я не про дружити.

— Я знаю.

Він замовк.

Ми проїхали перехрестя.

— А ти дозволиш?

Оце питання мені не сподобалося.

— Сашко, я не видаю тобі дозволи на людей.

— Видаєш.

— Ні.

— Ти сказала, що до Артема додому без тебе не можна.

— Бо в Артема є старший брат, який минулого разу стріляв із пневматики у дворі.

— А до Даньки теж.

— Бо я не знаю його батьків.

— От.

— Це не те саме.

— Те саме.

Я зітхнула.

— Добре. Я вирішую, з якими дорослими тобі безпечно залишатися. Це моя робота. Але якщо Марко виявиться не твоїм батьком, я не збираюся забороняти тобі сказати йому «привіт».

Сашко подумав.

— А на робототехніку?

— Ти дуже далеко плануєш.

— У середу.

— Це три дні.

— От.

Я ледь не засміялася.

— Спочатку тест.

— Це не відповідь.

— Я знаю.

Сашко фиркнув і подивився у вікно.

Я проїхала ще метрів двісті.

— Якщо він захоче прийти й ти захочеш, поговоримо.

— Добре.

Ще через хвилину:

— А ти не хочеш.

Не питання.

— Я хочу, щоб ніхто не робив дурниць.

— Це теж не відповідь.

— Тобі сім років. Припини працювати прокурором.

— А хто це?

— Дуже неприємна людина, яка постійно ставить питання.

— Я буду прокурором.

— Я вже зрозуміла.

Наступного дня о четвертій дванадцять Марко був біля лабораторії.

Ми приїхали о четвертій сімнадцять.

Він подивився на годинник.

Я подивилася на нього.

— Навіть не починай.

— Я нічого.

— Ти подивився.

— У мене годинник.

— Вітаю.

Сашко виліз із машини.

— Ми через мене.

Я повернулася до нього.

— Дякую.

— Я не міг знайти другу шкарпетку.

Марко опустив голову.

— Не смійся, — сказала я.

— Я вже навчився.

Сашко підійшов до нього.

Сьогодні ніякого кулака не було.

Просто:

— Привіт.

— Привіт.

— Ти їв?

Марко здивувався.

— Так.

— Добре.

— Чому?

— Там написали не їсти годину до мазка.

Я теж здивувалася.

— Де ти це прочитав?

— В інтернеті.

— Ти що шукав?

— Як роблять тест.

— Сам?

— Мам, я вмію читати.