ДЖИНА

Джина

Марк з Тілі, розробляли план дій поки я одягалась. В мене ж не було жодного плану. Я сподівалась лише на свою інтуїцію. Я стояла біля дзеркала, дивилась на відображення. Воно лякало мене. Колись я була спокійна молода гарна дівчина, а зараз? Що зі мною сталось? Як я допустила таке? Я тікаю, ховаюсь і страждаю. В цей момент я пообіцяла собі:

• Якщо я залишусь живою, я поїду додому. Я відвідаю своїх рідних. Я не буду більше ховатися. – не розуміючи того я сказала це в голос.

За моєю спиною відкрилися двері. Марк зайшов повільно, але впевнено. Він щось тримав в руках за спиною. Коли він підійшов до мене, то дістав пістолет і ніж. Я дивилась наляканими очима. Хоч я і розуміла що мені доведеться захищати себе, але я була не готова.

• Візьми, я їх підготував для тебе. Ти йдеш туди сама, в тебе повинна бути зброя. – Марк дивився мені в очі, я бачила в них хвилювання. – я буду не так близько як хотів би. Тому якщо знадобиться скористуйся ним, не жалій його, він не пожалів тебе.
• Дякую. – все що я змогла сказати, а після просто обійняла його. – Якщо зі мною щось трапиться, обіцяй, що по піклуєшся про Тілі.
• Завжди, я завжди піклуватимусь про вас обох. З тобою все буде гаразд. Все буде гаразд…

До нас прийшла Тілі. Вона обійняла мене, її руки такі теплі і рідні. Я вдячна їй за все. Вона моя подруга, моя родина. За останній час, вона єдина хто насправді знає мене, кожен мій шрам, кожну сльозинку, вона знає кожну мою боротьбу з собою. Так само як я знаю все про неї.

• Марк, залиш нас на хвилинку.

Він вийшов з кімнати, він повернувся і подивився в мої очі, в його я бачила розпач, а він в моїх благання і тоді двері зачинились. Я довіряю йому своїх найдорожчих людей. Він знає про рідних, про Луку, для кожного були свої вказівки на випадок моєї смерті. Бабусі з дідусем, отримають частину грошей які я маю, та листи з вибаченням, звісно вони не знатимуть, що увесь час я була живою, вони не витримають, ще одну смерть. Лука… Марк розповість усе, як було. Чому мені довелось покинути його, і передасть усі подарунки та листи, що я писала в розлуці. Тілі отримає квартиру і машини, а все інше залишиться Марку, звісно про це він не знає. Я повернулась до Тілі і взяла її руки в свої.

• По обіцяй мені, що зробиш усе аби бути щасливою. – тихо прошепотіла, бо сльози підступно підступали.
• Не прощайся зі мною, я благаю тебе. – вона плакала, я так рідко бачу її сльози, що стає ще болючіше.
• Я не знаю, що чекати від нього. – Я подивилась в її очі. – Послухай, це не моя справа, але я знаю що ти відчуваєш до Марка.
• Як… - вона тихо перебила.
• Надто добре тебе знаю. Не залишай його. Ви потрібні один одному. Будь ласка тримайтесь поруч коли мене не стане.
• Джи будь ласка…

Вона зайшлась риданням, як і я. Ми обійнялись і простояли якийсь час. Я розуміла, що час йде і мені вже треба їхати, обережно відсторонилась від неї, поцілували в чоло, як свою любу молодшу сестру, взяла все що мені було потрібно і пішла.

Коли я сіла до автівки, сльози накатувалися на очі, але я їх тримала. Не час показувати слабкість. Настав час показати все на шо я здатна. Час показати свою силу і лють.

На пів дороги до Латіни, мені почав надзвонювати якийсь не знайомий номер. Спочатку я не хотіла відповідати, але щось мене змусило.

• Алло. – Тиша, на тому боці суцільна тиша. Коли я збиралася покласти трубку він заговорив.
• Джина, де ти зараз?
• Лука? Звідки …
• Не має різниці звідки в мене твій номер. Скажи мені де ти зараз? – його голос був досить суворим.
• Не важливо, що ти хотів?
• Взагалі то важливо. Скажи мені, Соєр шантажував тебе? Ти через нього пішла від мене?
• Як… хто тобі розповів? – я була збентежена, з тих хто знав, ніхто б не розповідав йому.
• Ніхто, я сам здогадався. Джи, він в місті! Скажи де ти? Ти можеш бути в небезпеці.
• Лука – мій голос був такий розгублений, що мені стало боляче. – Я завжди була в небезпеці.
• Будь ласка, дай мені змогу допомогти тобі. Не відштовхуй мене. Джина я так сильно тебе кохаю. Я не можу без тебе, зрозумій ти це. Я не можу дозволити щоб він надалі тебе кривдив.
• Зі мною все буде гаразд. Лука, пам’ятаєш ти казав що я здатна на все? – Він мовчав. – Я здатна на все аби захистити тебе. І я зробила б все, аби лише ти був живий. Лука… пробач мене. Я не розповіла тобі про своє минуле. Я хотіла огородити тебе від цього. Але зробила тільки гірше.
• Джина…
• Ні! Послухай мене. Будь ласка. – я перебила його. – В своєму місті я приймала участь в боях без правил. Три роки безперервно, я працювала на одну й ту саму людину. Він завжди ставився до мене з повагою, але не тоді коли я захотіла піти. – мені стало трохи смішно від згадки. – Він шантажував мене, не відпускав, погрожував. Я не мала виходу як таємно готувати свою втечу. Коли я билась в останнє, і як зазвичай перемогла. Вони підстроїли так, що супротивник загинув, хоча з рингу він пішов на своїх ногах. Я не знала що мені робити. В мене є родина, я не могла наражати їх на небезпеку. Один з моїх друзів, вирішив мені допомогти. Коли прийшов час нового бою, я потрапила в аварію, і лікарі зафіксували мою смерть.
• Твою смерть? – Лука шокований.
• Так, мою смерть. Насправді в машині нікого не було на час зіткнення. Я вистрибнула заздалегідь, а машина загорілась, і згоріла до тла. Він заплатив не малі кошти, аби підкупити лікарів. Я не мала права на помилку. Він допоміг мені покинути країну, і тайком слідкує за моїми рідними. А коли я приїхала сюди, з часом я зустріла тебе. Нічого в моєму житті, не здавалось таким правильним як знайомство з тобою. Я сильна Лука. Я з усім справлюсь. Якщо ти будеш в мене вірити.
• Джи, не роби цього! – в його голосі відчувався біль.
• Пробач мені, я кохаю тебе. І я завжди тебе кохала. Але це моя битва, і я повинна перемогти.