ЛУКА

ЛУКА

Після зустрічі з Джиною, я не находив собі місця. Увесь цей час, я відчував, що щось не так. Я знав, що вона просто так мене б не залишила. Мені не дає спокою її страх, він відчувався в кожному її русі, і боялася вона геть не мене. Я стояв біля вікна свого кабінету. Мене вивертало всього. Я згадував кожну нашу розмову, кожен її жест, кожен погляд. Будь які її згадки. Мені все не давало спокою, що Соєр намагався мене вбити. Навіщо? Ми знаємо один одного з дитинства. Невже через владу? Невже я так сильно йому заважав. В голові купа питань, зустрічі проносяться перед очами. І тоді мене осінило. Соєр! Я схопив телефон, мені потрібна була допомога. Я не міг прийняти цього, точніше не хотів.

• Алекс, зайди до мене. Це терміново!

Звісно його не треба було довго чекати. Алекс в своєму репертуарі, ввалився в кабінет без стуку, зносячи все на своєму шляху.

• Що трапилось? – в нього такі навіжені очі від цікавості.
• Як ти гадаєш, Соєр міг залякати Джи?
• Він звісно міг. Але який мотив? Для чого йому її залякувати?
• Ось і мені цікаво. Але чомусь саме зараз я впевнений, що це його вина. Це єдине пояснення, чого вона зникла одразу після того, як він намагався вбити мене.

Я далі мовчав, в голові проносилися кожна зустріч з ним і Джи. Кожна наша розмова. І я впевнений, що десь він оступився. Я почав згадувати після чого все почалось. Всі ці негаразди. Все з новою силою і деталями проносилось в голові. Тоді я зрозумів.

• Алекс, я знаю що це він! – який же я дурень.
• З чого ти взяв? Не подумай що я не вірю тобі, але чому?
• Все почалось після того як Соєр побачив в барі нас разом. 

Після того як я допомагав Джи працювати, коли була запара. Він ще тоді дивився на нас з презирством, а коли давав їй гроші, не забув натякнути що я їх маю купу.

• Гаразд, це пояснює чому він в тебе стріляв. А Джи до чого? – Алекс дивився на мене як на навіженого. – хіба що..
• Хіба що він був в неї закоханий. – ці слова різали мене на шматки. Тільки я можу її кохати.
• Чорт… Тоді все стає на свої місця. – ми дивилися один на одного, ми були шоковані. – Він хотів вбити тебе, і цим покарати Джи, а коли не зміг, почав її чимось шантажувати.
• Знайти цю наволоч, Алекс знайди його негайно!!!

Я в не себе від люті. В мене зірвало дах. Знову. Я розтрощив свій кабінет, усе до щепки. Я був такий сердитий. На себе, на Соєра. Я був сердитий що через все це страждає Джина. І чомусь я розумів, що він не залишить її в спокої. 

Вхопивши ключі і телефон я поїхав до її офісу. Я сподівався що вона там. Допоки я їхав, Алекс дзвонив мені разів 100 мабуть, але я не міг взяти слухавку. Я наче в трансі тримався за кермо і бачив лише одну дорогу.

Дорогу яка вела мене до неї.

Я не зайшов до офісу, я влетів в нього. Піднявся на другий поверх. Мія сиділа з наляканим обличчям, коли побачила мене. Я пронісся біля неї, крокуючи одразу до кабінету Джи.

• Сер, вибачте, але зараз нікого не має.
• Що? – я перепитав бо через лють не почув нічого.
• Ні Марка ні Джини зараз немає на місці.
• Де вони?
• Я не знаю, на сьогодні всі зустрічі скасовані. – Вона тремтіла. Я лякав її. – Якщо хочете, я можу записати на завтра вас.
• Ні Мія, дякую. Дай мені номер телефону Джини. – Це все що мені потрібно.
• Але сер…
• Мія, будь ласка. Мені потрібен номер.

Вона записала мені номер телефону, я схопив папірець і направився до виходу. Алекс вже обірвав мені телефон дзвінками.

• Що? – я прокричав в телефон.
• Лука я прострелю тобі голову. Придурок я дзвонив тобі більше 100 разів, невже важко взяти слухавку?!
• Ти що хвилюєшся за мене? – Мені стало смішно. Я розумію що це вже нервове, що ще трохи і я збожеволію.
• Ні бляха!!! Зовсім ні, особливо після того що побачив в твоєму кабінеті! Ти зірвався? Де ти зараз?
• Так. Я зірвався. – я почав заспокоюватися. Крики Алекса привели мене до тями. – Я виходжу с офісу Джи.
• Що ти там робиш? – Алекс продовжував кричати на мене. – ти маєш бути тут і розбирати все що накоїв. Ти уявляєш взагалі як ти всіх налякав?
• Вибач але саме зараз мені байдуже. Я повинен був її побачити. Вона мені зараз потрібна як ніколи.
• І шо? Побачив? – роздратування Алекса спадало, а мені ставало все більш соромно за все.
• Ні. Вони відмінили всі зустрічі, і не приїздили до офісу. Але я взяв номер її телефону.
• Тоді дзвони їй негайно. – Щось в його голосі мене насторожило. – Соєр в місті. Я вже приставив до нього людей, ми будемо знати кожен його крок.
• Чорт. Я вже їду. Чекай мене.

Я поклав слухавку. В середині мене піднялась паніка. Не дарма ой не дарма і Марк і Джи не на місці, щось все це поєднує.