ЛУКА

Алекс чекав мене біля дому, ми вирішили їхати на його автівці. Я увесь сам не свій, я не зміг закрити очей, перед зустріччю з Джи. Я так сумую за нею. Як вона відреагує на мене, чи знає хто до неї приїде? Алекс весь на голках як і я, так трапилось що вона для всіх нас стала родиною і її не вистачає нам усім. З того дня як вона зникла, життя в нашому домі і в офісі зупинилось, так само як і ми.

• Ти готовий до зустрічі? – Алекс витяг мене з думок.
• Я не знаю, я так довго цього чекав, що навіть не знаю як вести себе з нею. Я так боюся, що вона мене відштовхне.
• Я сумніваюсь друже, таке кохання не проходить.
• Буду сподіватися.

Всю дорогу я прокручував розмову з нею в своїй голові. Я не знав як почати, не знав чи захоче вона взагалі розмовляти зі мною. Алекс навпаки дуже спокійний, я заздрю йому іноді. Коли щось трапляється він навчився холодно мислити. Здавалося, що час зупинився, ми так довго їхали, чи це мені лише здалося?

Я був в цьому офісі тисячі разів за стільки років. Але зараз відчуття наче я тут вперше, наче все незнайоме і чуже. З кожним кроком до її кабінету я сходжу з розуму. Ось ці двері, Мія пішла доповісти що ми вже тут. Де ж Марк? Він казав що буде присутній.

• Доброго дня сер, вас вже чекають. Що приготувати з напоїв? – вона як завжди мила.
• Каву будь ласка, звичайну каву.

Ми пішли до кабінету, серце вилітає з грудей, навколо наче пульсує повітря, Алекс вперше за довгий час напружився, ми дивимось один на одного і я перший заходжу до кабінету, її кабінету.

Тиша. Мертва тиша стоїть між нами. Вона не знала що прийду я. Вона шокована, вона намагається приховати тремтячі руки за спиною, а її очі повні жаху. Вона схвильована, боїться, але чого вона боїться? Невже вона боїться мене? Слідом за нами зайшов Марк, він розрядив обстановку. Він обійшов мене, став поруч з нею і протягнув мені руку.

• Джина, знайомся це Лука де Сантіс.
• Лука, перед тобою нова власниця нашої фірми Джина ….
• Просто Джина. – я зараз зовсім нічого не розумі, вона простягає до мене руку наче я незнайомець – рада з вами познайомитися.

Якщо вона хоче пограти в такі ігри, то добре давай пограємо Джина. Але не довго, бо все про що я мрію, це обійняти тебе.

• Це мій помічник, по сумісництву партнер.
• Алекс. – він протягнув їй руку. – Дуже радий зустрічі Джи.
• Я також рада Алекс.

Вона йому посміхається, якого мать його дідька вона витворює?!  Чого вона до мене така холодна, а йому посміхається? Як я повинен з нею себе вести? Наче ми вперше бачимо один одного???

• Проходьте, обговоримо умови нашого контракту. – сказав Марк – аби не затримувати вас.
• З нашого богу умови не змінилися, я гадаю Марк ти ознайомив Джину з ними?
• Звісно, ми з Марком все обговорили і з нашого богу теж немає жодних змін. Моя секретар підготувала документи для підпису.
• Чудово, Джи скажіть до кого нам звертатися якщо виникнуть якісь негаразди? – Алекс, рятував мене, бо я сидів наче обісраний, не міг видавити з себе жодного слова.
• По всім питанням ви звертайтесь до Марка. – вона поклала руку Марку на плече. Якого вона робить? Вона що з ним? Не може бути щоб вони були разом! – Марк більше розуміє в цьому, а ніж я. Мені ще треба час на адаптацію.

Мія принесла каву, а разом з нею контракт. Ми вичитали його, щоб ще раз ознайомитися ближче. Після підписання я розумів, що немає приводу залишатися, але я хочу поговорити з нею.

• Джина, вибачте за наглість, але ми можемо поговорити з вами на одинці? В мене декілька пропозицій є до вас.

В неї ще більше тремтять руки, Марк помітив це. Він взяв її за руки, і щось спитав, я не чув що саме, тому що в вухах в мене били барабани від люті. Я ладен переламати йому всі кістки аби він її не чіпав. Вона щось йому відповіла і він посміхнувся і підійшов до мене.

• Лука був радий тебе бачити. – він простягнув до мене руку. – сподіваюсь наша співпраця буде як і раніше.
•  Звісно, не сумніваюся в цьому.

Я вичавив з себе посмішку, хоча  вона досить вимушена вийшла. Всі почали виходити.  Алекс по хлопав мене по плечі в знак підтримки.

• Джина, радий тебе бачити. – Алекс підійшов до неї і обійняв. – Сподіваюсь ми скоро побачимось.
• Звісно Алекс, ти став ще мужнішим ніж я тебе бачила. – Він аж зашарівся.

 Вона також обійняла його у відповідь, вони наче рідні, а я один чужинець. Алекс пішов, і ми залишилися самі. Мовчання. Жоден з нас не міг вимовити ні слова. Вона сиділа і здавалось навіть не дихала, а я милувався нею. Вона намагалась не дивитися на мене, але в не виходило, ми постійно зустрічалися поглядами.

• Джина, поговори зі мною. – мій голос тремтів, так самосильно як її руки. – Що це все значить? Чому ти зробила вигляд що не знаєш мене?
• Так простіше Лука. Щоб не задавали зайвих питань.