ЛУКА

ЛУКА

У вухах стоїть гуркіт, я не можу зрозуміти, що зі мною? Відколи я став такий чутливий до новин? Алекс стоїть і не зводить з мене очей. В нього така сама розгубленість на обличчі як і в мене. Я намагаюсь сконцентруватися на його словах.

• Алекс, що ти зараз сказав? – я ледь вимовив.
• Я сказав, що знаю де зараз Джина. – він повторив дуже повільно, наче сам намагався повірити в це.
• Продовжуй!

Я тремтів від напруги, вперше майже за два роки, вона дала про себе знати. Мене це здивувало, адже вона увесь час робила усе, аби ніхто не знав де вона. Вона ніде не зʼявлялась, а тут так, що аж Алекс знає про неї, та ще й буквально за одну ніч. Я не міг навіть уявити, що вона отак швидко з’явиться не звідки.

• Лука, вона стала на чолі однієї компанії, компанії по виготовленню і збуту зброї. – Що блядь? –  Вчора були оформленні всі документи на її імʼя.
• Що? Як таке можливо? Вона відкрила свою компанію? – мозок не може опрацьовувати інформацію, я лише чую що вона знайшлась.
• В тому то і справа, що ні. – він сів на в проти з розгубленими очима. – Ми з ними працюємо вже майже 5 років. Раніше власниками була сім’я Вілоу. А вчора стала Джина.
• Я зовсім нічого не розумію, ти намагався звʼязатися з ними? Вони ж не могли просто так віддати свою компанію.
• Так, тому я і прийшов до тебе. Ні він ні його дружина не беруть слухавку. В тебе є номер Марка їх помічника, чи не міг би ти йому зателефонувати?
• Не питання, я хочу знати що відбувається.

Я шукав номер його телефону наче від цього дзвінка залежить моє життя. Хоча так воно й було. Від цього залежало усе. Я майже поклав слухавку коли безкінечні гудки не закінчувались, але ось я почув голос.

• Марк привіт, ти пам’ятаєш мене, це Де Сантіс.
• Так звісно, чим можу допомогти? – його голос стомлений.
• Слухай, я не можу ніяк зв’язатися з Вілоу, вони змінили номери? – я намагався не видати нічого.

На лінії тиша. Він довго мовчав, і я не міг зрозуміти чому. Але одне я знав точно, щось трапилось. Щось дуже серйозне. Марк прокашлявся і продовжив.

• Нажаль Лука, ти не зможеш з ними поговорити, їх знайшли вбитими декілька днів тому, в їхньому ж будинку.
• Боже, я співчуваю тобі, ви ж як родина були. – я не знав як висловити ще свої співчуття. – Тепер ти очолюєш все?
• Ні, я директор. Власник тепер інший, але працювати ви будете зі мною.
• Ми можемо познайомитися з власником? – слова вилетіли з мене наче куля.
• Звісно, ви як партнери маєте повне право.
• Так, треба підписати угоду, тепер попередня не дійсна.
• Гаразд, я напишу коли і на котру.
• Дякую, тримайся Марк, якщо потрібна буде допомога дзвони. – я не знав як реагувати на ці новини.
• Дякую.

Я був шокований, але все не вкладалося в моїй голові. Як Джина там опинилась? Чому саме вона? Чому Марк став директором? В моїй голові зараз вибухне мозок.

• Лука, це якась хрінь не зрозуміла. Вона ж не могла їх вбити.
• Алекс, що ти кажеш, звісно не могла. Але як вона там опинилась мені все одно не дає спокою. Два роки ніде не було її, а тут з таким розмахом зʼявилась.

Ми обидва були шоковані, мовчки дивлячись у вікно кожен розмірковував про своє. В моїй голові вирували питання. Хотілось знати як вона відреагує на мою появу. Мені хотілось знати де вона була ці два роки. І одне питання мене просто злякало.

• Алекс, якщо вона стала на місце Вілоу, чи це означає що вона тепер входить до кола?
• Твою ж матір. – він вскочив. – Лука я зараз все дізнаюсь.

Не встиг Алекс вийти з кабінету, як залетів Валенсо. Він був розлючений максимально, навіть забув по стукати.

• Сер, ми знайшли одного з людей Соєра.
• Де він? – я підхопився і направився до нього.
• В підвалі, чекає на вас.

Ми швидко пішли туди, мені потрібна інформація, і я не зупинюсь не перед чим. На стільці сидів чоловік до 40 років, увесь у крові, хлопці добре постаралися над ним. Він дивився мені під ноги, навіть не намагався підняти очі.

• Як тебе звати? – мій голос роздався громом.
• Джим. – хрипло відповіда.
• Що ж Джим, розповідай. Де твій володар?
• Він мені не володар. – він підняв очі з озлобленням.
• А хто ж він тобі? – я говорив глузливо.
• Мій партнер.
• І що ж ви разом робите? Джим не думай брехати мені, я все одно дізнаюсь правду, навіть якщо її прийдеться вибивати з тебе.
• Ми продаємо дітей.

Він казав тихо, майже пошепки, але ця інформація вибила мене з колії, я наче розлючений звір кинувся до нього.

• Кого ви продаєте?  Дітей?
• Так, ми продаємо дітей.
• Кому? – мені знадобилась уся моя сила, аби стримати себе.
• Багатим папікам, які люблять гарненьких молодих дівчат та хлопчиків.