ДЖИНА

ДЖИНА

Кров. Так багато крові довкола. Я дивлюся на свої руки, вони тремтять, всі червоні. Мені боляче. Боже як мені боляче. Довкола зникають звуки, я не чую нікого і нічого. Хтось поруч щось кричить, мене хапають за руки, але я бачу лише його очі. Очі, сповнені жаху і відчаю. Очі в які я закохалась. Закохалась в одну мить і назавжди. Я ще не бачила такого чарівного кольору як в нього. В його очах я бачу своє відображення. Дівчини яка не тямить свого життя без нього. Дівчина яка згодна піти навіть на смерть, аби його очі завжди сяяли. Ні! Ні!  Я не вірю! Я хочу жити! Будь ласка! Я так сильно хочу жити! Не забирайте в мене життя! Це все що я маю. Три роки тому, я не могла повірити, що зможу так сильно кохати. Він. Він змінив моє життя. Він єдиний зміг показати, що таке взаємне кохання.

Він знепритомнів, Тілі тримає рану допоки їде швидка. Я підіймаю очі, я хочу знайти Стіва це ж він зробив, він обіцяв!!! Але він сидить поруч і тримає його. Я дивлюсь йому в очі, а в них страх.

• Джина, я присягаюсь це зробив не я. – він прочитав все в моїх очах. – я присягаюсь тобі.
• ХТО? ХТО ЦЕ ЗРОБИВ?

Я кричала не своїм голосом, біля мене опинився Алекс і Валенсо. Валенсо підняв Луку і поніс до виходу. Алекс тримав мене за руки, він щось казав, але я не чула його. Я все озиралась і шукала того хто стріляв. І мою увагу привернув чоловік біля виходу, я помітила пістолет в його руці, а коли підняла очі до обличчя, мене обдало холодним потом.

• Соєр…

Єдине що я могла вимовити, він посміхнувся і зник у натовпі. Алекс повернув мене до себе та обійняв.

• Джина, ти чуєш мене? – він тремтить.
• Алекс, це зробив Соєр. – я ледь вимовила.
• Що? Звідки ти знаєш?
• Я побачила, я побачила пістолет в його руці, він посміхнувся і зник. Алекс… я…
• Гаразд, ми с цим розберемось, зараз сідай в авто і їдь звідси, дуже швидко!
• В яку лікарню його везуть?
• Я потім тобі пришлю адресу.
• Ні! Ти скажеш мені зараз! Я їду з вами, іншому не бувати.
• Гаразд сідай в авто я скину адресу, зустрінемось там.

Він швидко побіг за Валенсо. Тілі увесь цей час стояла біля мене. Я схопила її за руку та потягнула за собою, ми схопили наші речі, вскочили в авто, до того моменту адресу я вже мала. Вона зупинила мене до того як я завела двигун.

• Витри руки, ти вся в крові.

Вона простягнула мені вологі серветки, допомогла все зробити швидко. Ми вирушили до лікарні. Всю дорогу я мовчала. Все що мене турбувало це життя, його життя. Він повинен вижити, за будь яку ціну. ВІН ПОВИНЕН ЖИТИ! Коли ми доїхали, Лука вже був в операційній, Алекс зупинив мене біля входу до відділення.

• Ходімо поки поговоримо. – Алекс відвів мене подалі, аби ніхто не чув нас. –  По перше скажи як ти там опинилась?  - він був занепокоєний і це було не даремно.
• Це довга історія, якщо коротко то я відпрацьовувала борг Стіву, не фінансовий. Я повинна була перемогти в трьох боях і я вільна.
• Хто ти така Джина? – Алекс не розуміє нічого.
• Я…

Я не знала з чого почати, тому розповіла йому все як було, про минуле життя, про майстра спорту, про те як втекла до Італії, щоб почати все спочатку і як опинилася в боржниках перед Стівом. Тепер він знав усе. Він не перебив мене жодного разу, він дивився в мої очі, а в його очах все більше зʼявлявся страх, не злість ні ненависть, страх. Він боявся за мене чи за Луку, я не могла зрозуміти.

• То чому ти впевнена, що це не діло рук Стіва?
• Він був поруч коли я тримала Луку на ринзі. Коли ти тримав мене і намагався щось сказати, я шукала очима хто б це міг зробити, і я побачила Соєра. Але навіщо все це йому?

Нас відволік лікар, він швидко шукав родичів чи близьких Луки.

• Лікарю, що трапилось? – Алекс увесь напружений.
• Хто ви хворому?
• Я його особистий охоронець, всі питання ви можете вирішувати зі мною.
• Йому терміново потрібне переливання крові, і переливання повинне бути прямим, в нас немає такого запасу вакумованної крові.
• Яка кров потрібна? - Я не думала ні про що, якщо я можу врятувати його, я зроблю усе можливе.
• В нього В(lll)Rh-
• В мене точно така ж група. Я можу бути для нього донором.
• Ви впевненні? Крові потрібно багато.
• Так, робіть що потрібно.

Алекс разом з Валенсо дивилися на мене з повагою, але я відчувала лише розпач і розчарування. Як би не я, з ним би цього не трапилось. Мене забрали до операційної підготували до переливання, я бачила його, він був так поряд, що могла доторкнутися до нього. Обличчя бліде, але таке ж гарне як зазвичай, він боровся за своє життя, і я готова боротися за його життя.

Коли зробили все що від мене було необхідним мене відпустили, до інших. Але ж я промовчала, що й сама була поранена, хоча насправді я і забула про це. Все що не стосувалось Луки, було не важливим. Тому коли я вийшла до коридору, перше що трапилось, так це те що я втратила свідомість. Відкривши очі я побачила палату, я була переодягнула, в руці катетер для капельниці. Поряд з ліжком з одного боку сиділа Анна, а з іншого Тілі. Вони не відразу побачили, що я прийшла до тями.

• Анна…  - Я казала тихо, адже в самої сил не було взагалі.
• Джи, люба. З тобою усе гаразд, ти втратила багато крові, але все вже добре.
• Як Лука? Він живий?