ДЖИНА

ДЖИНА

Боже, я ніколи не бачила такої кількості людей, всі вони виявляють бажання по спілкуватися зі мною, а мне це аж дратує, я ж розумію, що їм просто цікаво хто ж я така, що заполонила серце Луки.

• Джина, нарешті ми дібралися до тебе! Тут стільки народу, ми ледь не знепритомніли коли потрапили сюди.
• Дівчата, я така вам рада, хоч з вами не треба прикидатися дружелюбною.
• Ахахаха…. Звісно ні, нас то ти любиш по справжньому.

Ми сміялися як завжди по справжньому, я така їм вдячна. З ними моє серце спокійне, з ними спокійна я. Я не знаю що б я без них робила. Ми втекли від всіх по далі, взяли по келиху вина,  та я слухала кого вони зустріли сьогодні на вечірці.

• Соєр сам не свій всі ці дні. Постійно гримає на всіх. Йому не подобається як хто працює. – Міра була занепокоєна ним.
• Міра, та йому все не подобається, він наче з ланцюга зірвався. – додала Дарина.
• Дуже дивно, я за ним ніколи такого не помічала. – Мене і справді дивує цей факт, зі мною він увічливий і жодного разу не підвищив голос.
• Ти взагалі його не помічала, тобі ж головне було заробити гроші. А не заводити з ним дружні стосунки.
• Тут ви праві, мене це ніколи не цікавило.

Дівчата розповідали як справи в кожної з них, на мить я випала з розмови, намагалась очима пройтися по гостях, мені здавалося наче я зможу щось побачити, але сама не розуміла що. Мою увагу привернуло імʼя яке я почула з вуст Дарини.

• Ти сказала Бен? – я повернула увагу на них.
• Так… А ти походу втратила нитку розмови.
• Вибачте відволіклась на цей натовп.
• Джина, Бен мені зізнався у коханні. – Дарина почервоніла.
• Ну нарешті, я вже гадала що він ніколи не наважиться.
• Щооо? Ти все знала? І мені нічого не казала?
• Звісно я знала, треба бути сліпому аби не побачити як він дивиться на тебе. Він же очей не зводить. А те як він увесь час намагається підвезти тебе до дому, приносить маленькі сюрпризи. Ти гадаєш це просто так було?
• Та він усім їх носить! – вона образилась, точно образилась.
• Кому усім? Нам він ніколи нічого не приносив просто так. Просто ти не хотіла цього помічати. А скільки разів я тобі про нього казала, ти все відмахувалася від мене.
• Гаразд признаю я сліпа качка. Але ж ви мої подруги, ви повинні були мені сказати!
• Ні, Джина права, ми не повинні тобі були цього казати, як би ми сказали ти б натворила бог знає чого.
• Гаразд я згодна з вами обома.
• Так і що ви вирішили? Ви тепер разом?
• Так, він такий чарівний, та і він дуже давно мені вже подобається. Я не могла відмовитися від нього. – усмішка засяяла.
• Я дуже за вас рада, справді! А тепер вибачте мене, треба знайти Луку, а то не гарно кинути свого чоловіка.

Дівчата посміхнулися та відпустили мене без жодних слів. Я підійшла до першого ж офіціанта і запитала де він, мене направили відразу, але мій шлях перекрив Соєр.

• Соєр, ти мене налякав. – я відсахнулась від нього.
• Вибач, хотів поговорити з тобою. – на його обличчі сяяла посмішка. Не звична для нього. – Як в тебе справи? Ти вже готова виходити на роботу?
• Звісно, післязавтра в мене стоїть вже ранкова зміна. Я навіть трохи скучила за роботою.
• Це чудово, там без тебе стало трохи пусто, всі сумують навіть я, скажу тобі відверто.  – він не зводив з мене очей. – А як Лука, у вас все гаразд?
• Так, в нас все гаразд, ми дуже щасливі разом. Вибач але мені потрібно до нього повернутися. – чомусь мені стало зовсім не зручно з ним. – побачимось на роботі.
• Так звісно не буду тебе затримувати.

Я швиденько покинула його, я до нього добре ставлюсь, але сьогодні мені вже набридло з усіма говорити окрім мого чоловіка.

Я  підкралась до нього ззаду, обійняла його та поклала голову на плече, він повернувся та прижав мене до себе міцніше.

• Я вже почав хвилюватися, що тебе вкрали.
• Якщо чесно, то всі намагалися це зробити. Їм кортить знати про мене все. А ще про тебе.
• Ти добре тримаєшся. Справжня господиня вечора. – він поцілував мене у скроню.
• Дякую тобі. Я просто відчуваю твою підтримку і мені від цього стає легше.
• Може потанцюємо? Так гарно співають хлопці.
• З тобою залюбки.

Ми пройшли до великого танцювального майданчика, на вколо нас кружляли пари, мою увагу привернула пара Бена та Дарини, я не казала, що запросила його також. Не далеко від нас Стефано і Анна милувалися один одним в танці. Лука так ніжно охопив мене за талію, взяв мою руку в свою і закружляв, в якийсь момент все довкола стало таким не помітним, здавалося, що ми одні в цій залі, що ми кружляємо в танці, і увесь цей світ лише наш. Я дивилася йому в очі і тонула в них, я готова віддати все що маю, аби тільки все своє життя милуватися цими очима. В його очах я бачила наше майбутнє, наше кохання і сім’ю. Його очі зберігали все – для нас. Я гадала, що не можливо так сильно когось кохати, не можливо закохуватися в людину кожного нового дня. Але я так сильно помилялась. Музика стихла, ми зупинилися, нас знову почали оточувати гості, і так увесь вечір. Нічого не трапилося сьогодні, що мене дуже потішило але й налякало. Вони затаїлися готуючись завдати наступного удару.