ЛУКА

ЛУКА

Коли я обернувся я помітив як дідусь обіймає Джи, він таким щасливим вже не був дуже давно. Він прийняв її як свою онуку, мене це тішило, дуже тішило. В нього знов був привід посміхатися.

• А я бачу ви ладнаєте.

Я посміхався, а вони не відразу зрозуміли, що тепер не вони спостерігають за мною, а я за ними. Здавалося, що ми вже давно одна родина.

• А ти маєш щось проти?

Джина, сміялась і питала все ще в обіймах дідуся, мені дуже закортіло обійняти її самому. Я підійшов простягнув до неї руки та притягнув до себе, я бачив в її очах сльози, але я розумів що це сльози радості.

• Звісно ні. – я легенько поцілував її в чоло. – Якщо найрідніші мені люди ладнають, як я можу бути проти, я зараз щасливий як ніколи. А ще я приготував вечерю для нас.
• Я відчуваю аромат креветок, готова зʼїсти усе.

Ми з дідом сміялися, а в Джи в очах було « я ж не жартую» і це мене веселило ще більше. Я накрив на стіл ми їли, спілкувалися, дідусь розповідав цікаві історії з мого дитинства та з своєї молодості. Розповів який костюм собі придбав на святкування, сказав що підготував вітальну промову, що мене дуже здивувало. За всі роки що я маю свою справу, і за всі святкування я жодного разу не міг його змусити це зробити. Мені здається, що Джи на нього так діє. Хоча мені байдуже головне щоб ми були щасливі, а він особливо.

Коли ми поїли, Джи швидко втекла до ванної, після тренування їй хотілось прийняти ванну, а я відправився до басейну зробити декілька дзвінків та попрацювати, аби завтра все було спокійно. Поки я сидів за компʼютером мені почав телефонувати Алекс і це мені вже не подобалось, він ніколи не дзвонить просто так.

• Що трапилось?
• У нас є проблема. – Він тяжко видихнув, поганий знак. – Ти просив слідкувати за будинком Джи. Сьогодні її квартиру намагались відкрити, але наші хлопці вчасно помітили і затримали їх.
• Твою ж матір. Хто вони?
• Звичайні наймані грабіжники. Їм заплатили за те щоб вони перевернули все в квартирі, але щоб нічого не брали. Слухай вони хочуть залякати її.
• Гаразд, хто їх найняв?
• Вони не знають імен, але сказали, що це був чоловік.
• Я зараз пришлю до тебе Валенсо, він сьогодні робив фотопортрет з жінкою, яка передала коробку, хай зробить і з ними. – я закрив рукою очі, від безсилля. – Алекс, дізнайся все що тільки можна. З нею не має нічого трапитися.
• Гаразд чекаю. – Алекс замʼявся. – Лука будь обережним, я не знаю що вони хочуть, але вони не жаліють ніяких коштів, кожен з цих чоловіків отримав по 3000 доларів, а це лише за те щоб проникнути в житло.
• Я тебе зрозумів, єдине що я хочу тебе попросити не кажи ні слова Джи, ні слова Алекс, нехай завтра вона буде спокійна, ти мене зрозумів?
• Так. – тиха пауза на тому боці. – Мені це не подобається. Але я зроблю як ти просиш.

Я розлючений, знайшов Валенсо. Відправив його спочатку до Джи додому, щоб він все перевірив ще раз, а потім щоб він поїхав до Алекса. Сука яка наволоч це робить, і як добре в нього все продумано, він наче затягує весь процес, наче грає як кіт з мишею. А це мене нервує до неможливості. Коли я повернувся до басейну, Джи вже чекала на мене з двома чашками кави, яка ж вона все таки турботлива. Я навіть не помітив коли вона встигла спуститися з гори. Сподіваюсь що вона не чула нашу розмову. Не хочеться її бентежити.

• Я приготувала тобі каву. – вона вмостилася біля мене, та протягнула каву. – І це мій спосіб завести з тобою розмову. Дуже важливу розмову.
• Я увесь в увазі. – трохи напружився від її слів.
• Що з моїм авто? – вона була занадто серйозна. – Його ще не зробили?
• Ні хлопці тільки завтра повинні почати, а що трапилось? Тобі не подобається моє?
• Насправді мені трохи не зручно, тому що це все таки твоє авто, але справа не в цьому. В мене є подруга і як виявилось вона дуже гарний автомеханік, я хочу відвести авто їй.
• Чому саме їй? Сумніваєшся в майстерності хлопців?
• Ні. Звісно ні… Але їй потрібна допомога, а гроші вона не візьме від мене, тому я хочу дати їй більше роботи. Я знаю скільки буде коштувати ремонт мого авто, і я б хотіла щоб ці кошти за нього отримала вона. І ще дещо. – я бачив як їй не зручно, просити мене. – Будь ласка якщо комусь з твоїх людей, потрібен буде ремонт авто, чи не міг би ти давати її номер телефону?

Я був в захваті від почутого. Вона на стільки чутлива до людей, що готова зробити усе, аби допомогти, в середині десь біля серця розгоралося полум’я захвату від цього, і мені це подобається.

• Я не заслуговую тебе. – вона розвернулась з нерозумінням в очах. – Ти приклад справжньої подруги, справжньої жінки. Твоя доброта до людей змушує моє серце битися частіше. Звісно я допоможу тобі, я зараз напишу щоб твоє авто не чіпали, завтра доставлять куди ти скажеш.
• Дякую, але я б хотіла поїхати з ними до неї. Щоб вона не соромилась.
• Будь яка твоя примха кохана.

Вона стрибнула мені на руки і обіймала, а я божеволів від її близькості, від її запаху. Вона пахла наче апельсин, її цитрусовий гель змішувався з лосьйоном для тіла і це зводило мене з розуму. Вона сіла поруч і спостерігала як я працюю, така спокійна і врівноважена. Не знаю скільки ми так сиділи, але вона заснула. Я відніс її на гору до ліжка, вона так міцно спала, що навіть не відчула цього. А сам спустився до Валенсо який саме повернувся. Він був розлючений і це мене непокоїло.

• Що ти дізнався? – Ми пройшли в мій кабінет, аби нікому не заважати. І так я був впевнений, що Джи не почує цю розмову.
• Всі вони намагаються збити нас зі сліду. Та жінка і ці нікчеми, вони дають тільки частину правдивої інформації, інше зовсім не сходиться. Я гадаю їм заплатили набагато більше ніж вони кажуть.
• Але навіщо? Кому вони намагаються зашкодити? Мені чи Джині? – я переходив на крик. Руки свербіли щось зламати, або когось.
• Сер, ви мене вибачте, але вони намагаються зашкодити вам обом. – Валенсо сів на проти мене. – Справа в тому, що якщо хочуть нашкодити одному, з нього і знущаються, а вас чіпають обох. Тому питання хто з тих кого ви знаєте спільно, може таке робити.
• Навіть не маю уявлення. В нас замало спільних знайомих, які б нас поєднували.