ДЖИНА

ДЖИНА

Це не робочий день, а пекло. Сьогодні великий концерт, кожен хоче відпочити, по танцювати, випити щось смачненьке, але мені це смачненьке ще довго не захочеться, ми підрахували, що за 4 робочі години зробили 134 коктейлі, це прямо занадто.

В такій кількості людей я не помітила, як за бар сів Стів. Господи чого ж йому ще треба від мене.

• Що бажаєш? Може зникнути з мого життя? – я як завжи язва з ним. – Гадаю – чудова ідея.
• Ти дуже дотепна, нічого особистого, я просто прийшов сюди відпочити. Я не намагатимусь тебе діставати. Хоча трохи хочеться запитати. Як твій новий хлопець дивиться на те, що ти працюєш зі мною?
• Стів, він нічого не знає, і не дізнається ніколи. Навіть коли я піду від тебе! – він може вивести мене за лічені секунди.
• Цікаво - цікаво. Ти ж зовсім нічого про нього не знаєш, хоча не бери в голову, так навіть краще буде.

Я поглянула за Стіва і побачила як Лука спостерігає за нами, та не тороплячись йде до нас. Всією своєю ходою він випромінював впевненість, силу і неймовірну чарівність. Всі дівчата довкола, роззявили роти на нього. Вбила б кожну.

• Стів, що змусило твою сраку піднятися з стільця і припхатися сюди? – Лука не соромлячись осунув при всіх його.
• Не закипай я вже йду, мій коктейль готовий тому не маю наміру затримуватись. – він посміхнувся й подивився на мене.

Лука схопив його за лікоть, мені здалось я чула як тріскались його кістки. О ні, тільки не це, будь ласка. Мені не потрібні ці проблеми та ще й на роботі.

• Не підходь до неї, не змушуй мене порушити домовленість.
• Вона мені не потрібна, я не доїдаю за іншими.
• Обережніше з словами, ти знаєш на що я здатен.

Стів посміхнувся і вислизнув від нас. На моєму обличчі було здивування, та якась гордість, мабуть, він заступився за мене, хоча нічого не трапилось, якщо правда не згадувати той факт, що Лука гадає що мене чіпав Стів. Гаразд з цим потім розберемся.

• Лука, я гадала ти працюєш. Як все пройшло? – я намагалась перевести тему.
• Успішно, навіть дуже, я сьогодні дуже вдало провів зустрічі. Мені цікаво інше. Чому ти втекла? Я гадав приїду, а ти ще вдома.
• Мені треба було працювати. До того ж вдома був голодний Тім. Я не можу залишати його так на довго.
• Ти могла поїхати від мене, а ще краще я міг сам тебе привести, і заїхати до кота.
• Лука, ми вже про це говорили, я в тебе не живу, в мене навіть одягу в тебе немає. Як я по твоєму повинна була зібратись на роботу?
• Справедливе зауваження, виправлюсь.

Лука перекинувся через барну стійку та поцілував мене у всіх на очах. Сказати що я була цим спантеличена, це не сказати нічого. Я зашарілась від його доторків. Хоча з іншого боку, я була задоволена, що всі довкола тепер знали, чий цей чоловік.

• О котрій ти закінчуєш? – з посмішкою запитав мене.
• Взагалі о 20:00, але можливо затримаюсь, дуже велике навантаження.

До нас підійшов директор нашого закладу, я трохи напружилась, після останньої нашої розмови, мені трохи не по собі. Не хочеться знов пояснювати йому, хто ким є.

• Лука, скільки років не бачились. – Соєр посміхнувся. – Ти все такий самий красень, як і раніше.
• Соєр, я тебе зовсім не впізнав. Багатим будеш, хоча куди ще багатшим. – Він що вдає любʼязність?
• Ти як завжди. Розповідай як твої справи? Як бізнес? Признавайся як зачарував нашу Джи?
• Та бізнес успішно, розширяємось, відкрили два нових філіали. Все стабільно як завжди. А це великий секрет, насправді і для мене. Але можу сказати, що це не я її зачарував, а вона мене.
• Це і не дивно, вона зачарувала всіх нас. – Соєр перевів погляд на мене. – Я вітаю тебе, справді дуже радий, що в тебе все гаразд. Як Алекс? Ви все так і не розлий вода?
• Звісно, ти ж пам’ятаєш, ще з дитинства ми розуміли, що будемо усе життя разом. Працює як завжди, він і робота це одне ціле.
• Зрозумів, гаразд не буду тобі заважати відпочивати, але постарайся не дуже відволікати Джи, у нас дуже велике навантаження.
• З твого дозволу я б міг їй допомогти на барі.
• Звісно, якщо є велике бажання я навіть буду вдячний. Ти ж все пам’ятаєш?
• Ти мене ображаєш, хіба я міг забути наші улюблені напої?! – Нічого не розумію.
• Улюблені напої? – Запитала я?

Вони сміялись, а я стояла в повному шоці, Соєр нічого йому не сказав, це мене хвилювало більше за все. Доки я була в роздумах, Лука зайшов за стійку, зняв з себе піджак, вдягнув фартух, і ми прийнялись за роботу. Я не могла не радіти, з ним все йшло так швидко, що за годину вже став не такий великий потік людей. Ми влаштовували вже шоу, з перекидання пляшок, кидання один одному фруктів і льоду. Це не зміна, а просто мрія кожного бармена. Він був зі мною увесь робочий день. Ми навіть затримались щоб допомогти іншій зміні. Я ніколи не відчувала себе такою наповненою як зараз. Соєр прийшов та простягнув нам всім по конверту, це була премія за обʼєм роботи, ми зробили план який ставився на місяць, а це означає, що все було не дарма.

• Джи, я зароблені Лукою гроші поклав тобі, він усе одно їх не візьме.
• І правильно зробив, ти занадто добре мене знаєш.