ДЖИНА

ДЖИНА

З ним я забуваю про існування інших людей в цьому всесвіті. Я розчиняюсь в ньому, кожен його доторк, кожне його слово, увесь він володіє мною. Я закохалась і шляху назад не має. Чомусь від цієї думки до очей хлинули сльози. Я швидко відігнала їх, не хотіла турбувати Луку цим.

Ми ще довго лежали, дивилися на зірки, слухали як розбиваються хвилі, він розповідав про свою роботу, про те як створив свою компанію, а я захоплювалась ним. В досить молодому віці, він зміг збудувати таку величезну компанію, яка працює майже з усім світом, це показує його з дуже гарної сторони. Він цілеспрямований, наполегливий та неймовірно розумний, я більшої частини навіть не розуміла з того, що він розповідав, але я готова його слухати, кожне його слово.

Ми просиділи майже до ранку, Лука відвіз мене додому, хоча усю дорогу вмовляв мене поїхати до нього та залишитись на весь день, але робота сама себе не зробе.

• По обіцяй що ми скоро зустрінемось. – Він тримав мене в обіймах.
• Лука, я обіцяю що нікуди від тебе не втечу. – і я справді не збиралася.

Він поцілував мене та поїхав, в моменти коли він йшов я відчувала самотність, але немає часу на це, я вже починаю запізнюватись.

Зібравшись я поїхала на роботу, де мене з допитом чекали дівчата, іноді я ненавиділа їх, бо вони хотіли знати все про нас, але з іншого боку я так сильно їх любила, що це вже не здавалося мінусом.

• Джина, зайди до мене в кабінет.

Роздуми перебив голос директора нашого закладу. Мені не сподобався вираз його обличчя, щось було не так. Я швидко залишила речі та пішла до нього.

• Доброго ранку – тихо постукавши я зайшла.
• Доброго ранку Джина, сідай мені треба с тобою поговорити. – Він увесь напружений.
• Добре, я вас слухаю.
• Джина, ти дуже гарний співробітник і раніше ніколи не було потреби в розмові з тобою, але мене хвилює твоє майбутнє в нашій компанії. Я помітив що за тобою часто спостерігають, що тебе забираюсь підозрілі чоловіки. Скажи мені в тебе все добре? Тебе переслідують? Що відбувається? Ти почала зустрічатись з Лукою, і мене почало все це турбувати.
• Це ні як не пов’язано з ним, в мене все добре, чоловік який мене забирав, мій добрий знайомий…  – Він перебив мене, що мене збентежило ще більше, він ніколи такого не робить.
• Джина, я знаю хто той чоловік. Що вас пов’язує? – його голос став суворішим.
• Лише робочі моменти, нічого більше.
• Ти для нього продаєш наркотики?
• Ні, звісно ні. Я б ніколи в житті не стала цього робити. – мене його слова вивели з стану рівноваги. Я закипала.
• Тоді що ти робиш?
• Послухайте, я не можу розповідати таку інформацію, це небезпечно як для вас так і для мене. Я лише можу запевнити, що за три місяці ми з ним попрощаємось і більше ніколи не будемо співпрацювати. – я видала цю інформацію з такою злістю, що ще трохи і перейшла б на крик.
• Добре, я не маю права тебе змушувати розповідати, але будь ласка будь дуже обережна, якщо щось станеться ти можеш на нас розраховувати, ми допоможемо усім чим зможемо.
• Дякую, я можу піти працювати?
• Так, гарного дня тобі.
• Дякую, Вам також.

Коли я вийшла з кабінету, лють переповнювала мене, більш за все я не хотіла щоб про все це хтось знав. А ще більше я не хотіла щоб мене підозрювали в продажі наркотиків. Невже я схожа на баригу? Треба швидше це все закінчити, та жити спокійно своє життя. Бо такими темпами, я точно збожеволію від стриманої люті.

• Джи, що він від тебе хотів? Йому щось не сподобалось? Він же не звільнив тебе?
• Ні, все добре, просто робочі моменти. – я була така холодна, що можна було обпекти руку.
• В тебе такий вигляд, наче ти зараз перевернеш з ніг на голову цей заклад.
• Дарина, я ж кажу все гаразд.

Я намагалась відповідати як можна спокійніше, але очі видавали мене. Я швидко пішла на своє робоче місце, в голові перебирала всі можливі варіанти розвитку подій. Я повинна перемогти в кожному місяці, я повинна завершити все це за три місяці не пізніше, в жодному випадку не пізніше.

День так довго тягнувся, я мріяла втекти на тренування, аби визволити всю ту лють, що сиділа в мені.

• Джина доброго вечора. – такий рідний голос. – Як я рада, що сьогодні твоя зміна, зовсім забула як ти працюєш, декілька раз приходили, а тебе не було. – цей знайомий голос, вмить розслабив мене. Не розумію як, але лише її присутність мене вже заспокоює.
• Анна, Стефано ви не повірите як я вам рада, я вас побачила в мне аж настрій піднявся. Я тобі обовʼязково відправлю свій графік роботи.
• В тебе щось трапилось? – Анна вмить стала серйозною.
• Ні, просто сьогодні був дуже тяжкий, довгий день. Єдиною радістю сьогодні є ви.
• А що Лука не забере тебе?

Стефано не міг стримати посмішку. Він наш особистий купідон. Я дуже вдячна, що він познайомив нас, адже тепер я не маю уявлення, як би я була без коханого.

• А ти наш купідон, дивлюся все знаєш.