ЛУКА

ЛУКА

Коли вона сказала, що милується мною, серце пішло до пʼят. Дихання стало частішим, тепер я бачив лиш її очі та чув як бʼється її серце. Вона посміхалась бо зрозуміла, що я в ступорі.

• Чого ти посміхаєшся? – запитав я, і не впізнав свій голос.
• Я радію що змусила тебе по червоніти.
• А якщо я зараз почну тебе лоскотати, теж будеш радіти?
• Ти не посмієш.

Я нічого не сказав, відставив тарілки та термос і притягнув її до себе. Руки почали самі лоскотати, а вона заливалась сміхом та благала зупинитися. Я був самим щасливим в цей момент, хотілось запам’ятати його на завжди. Закарбувати в памʼяті її сміх, її очі та ці відчуття легкості та наповненості.

Одним сміливим рухом вона вилізла мені на коліна та схопила руки. В її очах запалав вогонь, який я так сильно люблю. Мене це збуджувало і вона це дуже добре відчувала.

• Джина, що ти робиш? – я шепотів.
• Поки ще нічого.

Її посмішка казала сама за себе, вона щось замислила і мені не хотілось її зупиняти. Вона поклала мої руки собі на стегна, а її руки повільно розстібали  ґудзики на моїй сорочці, вона не відводила очей від моїх, а я вже сходив з розуму від її дотиків.

• Ти ж розумієш, що назад дороги не буде? – прошепотів я.
• Розумію. – її голос – солодкий наче мед.

Тільки вона відповіла, як її вологі пекельно гарячі вуста доторкнулися моєї шиї. Мурахи виступили відразу, від задоволення я прижмурив очі. Вона не зупинялась, її поцілунки ставали палкими та спускалися нижче – я ледве дихав, але не хотів щоб вона зупинялась. Вона підняла очі на мене та потягнулась до мої вуст, я відчув як швидко колотиться серце в грудях. Я ніколи не відчував такого. Водночас мені було страшно, але це був такий приємний страх. 

• Джина, зачекай ти впевнена, що хочеш цього? – мені не хотілось змушувати її.
• Впевнена. - голос тихий та хриплий.

Її очі палали, а я зрозумів, що я в її полоні, я ніколи більше, не буду належати собі. Її поцілунки такі ніжні, дотепні, часом грайливі. Вона керувала моментом, і я отримував задоволення від цього. Усе моє тіло відгукувалось на її дотики, воно зраджувало мені, але я не сперечався. Часом вона сповільнювалась, залишаючи мене в очікуванні, наче дражнила, але від цього я тільки більше збуджувався. Я доторкнувся її волосся, запустив в нього свої пальці, але вона забрала мою руку, показуючи, що вона головна. О Боги… що ця дівчина зі мною робить?

Вона поцілувала мене, прикусила трохи нижню губу, та обережно проклала доріжку поцілунків, я відчув її подих на своїй шкірі. Стогін вирвався з грудей, я розтавав, наче морозиво на палаючому сонці.  Не маючи більше сил, я піднявся, взяв її на руки на перекинув на спину, я нависав над нею, а вона посміхалась бо все розуміла.

• Тепер моя черга. – прошепотів я.

Знадобилось пару рухів щоб вона лежала повність гола переді мною. Я ніжно пестив її,  руки гуляли по її стегнах, злегка торкаючись, вона здригалась від кожного дотику, але я не чіпав її навмисне, хотів щоб вона благала, щоб ми губилися один в одному. Мої вуста смакували нею, а вона звивалася від задоволення.

• Лука, будь ласка – вона казала тремтливим голосом – ти зводиш мене з розуму.
• Тепер ти розумієш як я себе відчував? Скажи, що ти моя, і що будеш слухняна… хоч інколи.
• Я твоя. – Вона задихалась від відчуттів, а я продовжував цілувати її.
• Але я ніколи не буду слухняна. – ледь помітна посмішка торкнулася її вуст.
• Тоді доведеться тебе покарати. – прошепотів я, і дозволив доторкам стати сміливішими.

Я бачив як їй тяжко стримуватися. Ми трохи загралися. Її реакція на мене, тяжкий подих, стони – все це зводило з розуму. Вона керувала власним тілом, то брала ініціативу, то віддавала мені. В кожному її русі, я розчинявся.

Її оргазм був наче вибух. Я не міг довго стримуватися, кілька швидких поштовхів, і я ледь не божеволію від задоволення. Ми повалилися на диван, сміялися і важко дихали. Між нами була така близькість, яку неможливо передати словами.

• Лука, ми якісь хворі –  прошепотіла вона, сміючись, але трохи стривожено. – а якщо б хтось приїхав?
• Не приїхав би. - мій голос впевнений, але тихий.
• Чому?
• На заїзді стоять мої люди, вони б нікого не пропустили.
• Так виходить ти все продумав. – Вона задумливо дивилася на мене.
• Взагалі я не хотів, щоб нам заважали бути разом – сказав з величезною посмішкою. – але ти вирішила додати перчинки.
• І я ні про що не жалкую.

Вона дивилась на мене, а я тонув в її очах наче хлопчисько. Вона забрала моє серце і душу, більше я не належу собі, тільки їй. Я готовий перевернути весь світ лише б вона була поруч. Все що було до неї в мить стало не важливим. Наче минулого не існувало, наче я тільки зараз по справжньому почав жити. Вона дарує мені відчуття свободи, легкості, та дикого кохання. Я нікому не дозволю відібрати її.