ДЖИНА

ДЖИНА

Що він тут робить? Я ж не казала куди ми їдемо. Він такий гарний, на ньому чорний костюм і чорна сорочка яка не застібнута на два верхніх ґудзики. Я б з задоволенням зірвала її з нього. Думки летять одна перед одної, а я не можу вловити жодну коли бачу його.

• Дівчата, хто з вас йому сказав? – випалюю я.

Я одразу здогадалась, коли побачила задоволені вирази обличчя. Вони не могли не влізти, я ж здогадувалась. Якусь секунду я розізлилась, але потім зрозуміла, що вони хотіли кращого для мене.

• Ну я сказала, і що ти мені зробиш? Ти ж сама б не подзвонила йому. Я нічого зайвого не казала, клянуся.

Дарина з посмішкою дивилася на мене, а мені одночасно хотілось вбити її і віддячити. Вона підняла два пальці в знак миру. Ну і як я повинна на них сваритися?

• Не змушуватиму його чекати, напишіть як доберетесь додому. Дякую за гарний вечір. – я завжди хвилювалась за них.
• Так мамцю, слухаємось.

Їх дзвінкий сміх ще довго відлунював в моїх вухах. А очі були прикуті до Луки. Я йшла повільно, намагаючись заспокоїти своє серце.

• Ну привіт красуня. – Він підходить спокійно і розслаблено, наче так і треба. – Ти така гарна. – його бархатистий голос пронісся моєю шкірою і залишив мурах.
• Ти довго мене чекаєш?
• Я згоден чекати тебе вічно якщо треба буде. Не сварись на дівчат вони і справді нічого не сказали окрім адреси.
• Я трошки їх придушу, а так все гаразд. – жартую звісно.

Лука сміявся і тим часом пішов щось дістати з автівки. Я побачила величезний букет білих кущових троянд. Вони такі гарні, ніжні й зовсім не пафосні, такі як я люблю.

• Це тобі. – сказав він тихо, майже пошепки – я хотів щоб ти посміхнулась. А ще я дуже  скучив.

Він нахилився і поцілував мене, я стояла в повному шоці. Все моє тіло відгукувалось на його голос, на його дотики. Він мрія а не чоловік. Можливо всесвіт почув мої бажання?

• Лука, вони такі гарні. Я в захваті. Я теж сумувала за тобою, Вибач, що не подзвонила сама.
• Нічого я все розумію. В мене для тебе є невеличкий сюрприз. Хочеш побачити?
• Я так можу звикнути до постійних сюрпризів.
• Цього і хочу. - пошепки він додав.
• Тоді поїхали.

Ми сіли в авто і він зав’язав мені очі. Серце билось так сильно, що я гадала воно вискочить з грудей. По відчуттям ми їхали можливо пів години, а можливо і менше, грала музика, а я насолоджувалась.

Я відчула як ми зупинились. Трохи стало лячно, я не знаю що він придумав і від цього відчувала себе не зручно. Лука відкрив двері з моєї сторони і я відчула запах моря, з цього моменту мені було байдуже що він вигадав, мені вже подобалось. Ми трохи пройшли я відчувала прохолодний пісок під ногами.

• Тепер можна зняти пов’язку. – Його голос зовсім поруч, я відчула тепло на своїй щоці.

Коли він зняв з очей повʼязку я відразу побачила вогнище, великий натягнутий екран для проектору, підготовлені місця для сидіння, це був переносний диван.

• Коли ти все встиг зробити? Та ще й так щоб тут не було жодної людини.
• Джина, для тебе я б і не таке зробив. - Лука каже таким ніжним і заспокійливим голосом, що я здатна повірити в будь які його слова. Я дивилась на нього і закохувалась з кожним його словом. Ми пройшли роззулись та сіли, Лука дістав пульт від проектора і увімкнув його, на екрані з’явився список фільмів які можна було подивитися: «До зустрічі з тобою», «Поцілунок на щастя», «Пара на свята», «Гола правда».

Коли я побачила фільми, з мене почав вириватися сміх, я не могла заспокоїтись, Лука дивився і не знав, що мені сказати. Я бачила по його очах, що він здивований не менше за мене, але сміх взяв гору і він почав заливатися ним разом зі мною.

• Ти сам їх вибирав? – питаю насмішкувато.
• Я попросив свого помічника допомогти, а тепер хочу його вбити, я ніколи не міг подумати, що він мене так підставить.
• В твого помічника гарне почуття гумору. – Я намагалась стримати сміх. –  Хоча один фільм з цих дійсно дуже цікавий.
• Що будемо дивитися?
• Ну плакати не хочеться, давай глянемо «Пара на свята».

Лука увімкнув, дістав тарілки з нарізаними фруктами та ягодами, налив теплий чай з термосу. Я дивилась на нього і не могла повірити, що такий чудовий чоловік, і він мій.

• Джи… – каже він тихо – щось мені здається ти роздивляєшся мене, а не фільм.
• Тобі не здається. Я милуюся тобою.

Все в світі перестає існувати, коли він поруч. Я знаю що не можна розчинятися в людині, але в ньому не можливо не розчинитися. Все в ньому вабить мене. Не тільки його врода, але ще вчинки, роздуми і найважливіше – душа. В нього така чиста душа, що іноді я ненавиджу себе, за те що забруднюю її. Він повна протилежність мені. Як би він тільки знав, що я робила раніше і ким була. Навряд чи він би по кохав мене.