ЛУКА

ЛУКА

В перше за всі свої роки я розумію, що моє життя було казкою. Моє дитинство було ідеальним, як би я не жалівся. Як в неї вистачило сил та терпіння, усе це витримати? Вона така тендітна, неймовірно добра, чутлива не дивлячись на те, що над нею знущались усе її життя.

Мені так хотілося, щось зробити для неї, аби вона справді повірила, що тепер вона не сама, в неї є я. Хотілось увесь клятий світ покласти до її ніг, аби тільки цей біль відпустив її. Я готовий перевернути увесь її світ, і я зроблю. Вона ніколи не буде відчувати себе не потрібною, не коханою. Нічого кращого не вигадав, я вирішив зателефонувати другу.

• Алекс привіт, я надіслав тобі адресу й номер телефону власника квартири, домовся про зустріч. Бажано на завтра.
• Добре…ти вирішив переїхати? – знов цей здивований голос. – Квартира і ти, речі не сумісні.
• Ні. Хочу зробити подарунок.
• Що ти хочеш зробити? Давай я здогадаюсь для кого? – Алекс знав як вивести мене з рівноваги, варто було включити глузливий тон. –  Невже для нашої чарівної Джини?
• Так. Для неї. І що з того?
• Ти геть з глузду з’їхав. Ти її налякаєш. – він переходив на крик. – Чуваче якщо вона така як ти мені її описував, вона тобі цю квартиру поверне у той самий час, ви занадто мало знайомі.
• По-перше ще раз назвеш мене чуваче, я зламаю тобі шелепу. По-друге що ти мені пропонуєш?
• Якщо ти так хочеш, ти можеш купити цю квартиру, і навіть оформити на неї, але не лети до неї з документами як навіжений і не показуй, дочекайся підходящого моменту.
• Гаразд. Ти мене переконав. – я тяжко видихнув. –  Але все одно я хочу зробити це завтра. Чим раніше тим я спокійніший.
• Прийняв чуваче. Завтра буде зустріч, уточню по часу напишу тобі.

Іноді мені здається, що без Алекса я без рук, він так багато робить роботи, а ще вислуховує мої скарги. Але це його «чуваче» виводить мене вже стільки років. Треба мабуть дати йому премію і піддупника.

Завтра відбудеться знову бій, мені вже не терпиться, в мені стільки емоцій, що я суперника розірву як ганчірку. Треба лише дочекатися. Коли я доїхав сил майже не було, втома взяла гору на ді мною.

***

Я прокинувся як завжди о 6:00 ранку, на телефоні вже світилось повідомлення від Алекса.

                                                     «Зустріч в 11:00  в офісі.»

Ідеально. Все зробимо зранку, залишиться час підготуватися до бою. В Офісі як завжди панує гармонія і тиша, обожнюю коли всі працюють, не треба нікого ганяти. В кабінеті мене вже чекає Алекс, я знаю це бо його не має на місці, лише йому дозволено заходити до мого кабінету в мою відсутність. Не встиг я зайти, як він вже почав волати.

• Лука, я зійду з розуму з тобою.
• Що знову?
• Ти був у Венеції. І не сказав мені. – Чорт і справді забув.
• Та звідки ти знаєш? І чому я маю тобі казати?
• Звідки? Ти зараз серйозно? Ваші фото на перших сторінках. - він кинув у мене журналом. «Лука Де Сантіс і його таємна обраниця.»
• Чорт! Чорт! Це закритий вечір блядь…
• Ти ж знаєш, що за гроші туди впустять і чорта.
• Ну і начхати, хай усі знають.
• Ти готовий показати її суспільству? – чомусь Алекс був здивований, я гадав він зрозумів усю серйозність моїх намірів.
• Я готовий з нею на все, хоч на місяць полетіти…
• А вона готова, що її побачить уся Італія? – він перебив мене.
• Дідько про це я не думав. Зʼєднай мене з власником цього видання. – хрипко кинув я.

Алекс пішов геть з кабінету, а я починаю закипати від злості, я не хочу доставляти її неприємності. Телефонна лінія світиться значить він вже чекає.

• Доброго дня Лука, чим можемо бути корисні? – головний редактор говорив так спокійно, що я злився ще більше.
• Доброго кажеш, скільки я маю тобі ще платити що б ти не показував мене на своїх виданнях? Невже я багато вимагаю? – Я переходив на крик бо сил стримуватись вже не було.
• Про що йде мова?  - Його голос змінився.
• Ти випустив в тираж, журнали та газети на яких я з своєю таємною обраницею. Як ти це допустив? Через тебе проходить вся інформація. Ти гадав я не спитаю з тебе за це? Ви зможете виставляти її лише тоді коли вона дозволить. Тобі все ясно? Я більше повторювати не буду!

Злоба заволоділа мною, я кинув слухавку, не маю наміру слухати його вибачення і відмазки. Мені терміново слід заспокоїтись, мені ще приймати власницю квартири через пів години, не хочеться лякати її своїм виразом обличчя.

Дуже захотілось написати Джині, щоб хоч трошки зникла злість. Взявши телефон я знайшов відразу її номер.

                                          Л: Дорогенька, як твій настрій сьогодні?

                                    Д: Дуже не звично, що ти мені пишеш. Все добре засумувала за роботою та за дівчатами, як твій день?