ДЖИНА

ДЖИНА

Моє серце стискалося від болю. Навколо так багато кохання, в кожному фото на стінах, в кожній деталі цього маєтку, але водночас – так багато болю і втрати. Я навіть не уявляю, як можна пережити таку втрату. Як би я вчинила в такій ситуації? Не впевнена, що змогла б прожити життя без коханого.

Не дивлячись на все, що турбувало мене з історії цього маєтку, в моїй голові було все більше питань щодо мене. Чому він привіз мене сюди?  Чому саме мене? Та ні… Я не вірю в це. Це ж не казки і не любовні романи. Цього не може бути. Він не міг закохатися… в мене. Та ми й знайомі зовсім небагато…  Але ж я то закохалась в нього.

• Лука, навіщо ти привіз мене сюди? Це спроба довести, що справжнє кохання існує? – я боялася почути відповідь.

Він мовчав, стояв дивився на фото і мовчав. Здавалось, що він вже нічого не скаже, що він просто повезе мене додому і на цьому все скінчиться. Але… Лука підійшов, взяв мою руку, погладжував мої пальці, подивився в очі та не очікувано заговорив.

• Я привіз тебе сюди, тому що я ніколи не відчував того, що відчуваю зараз. – його голос був серйозний і в той же час лагідний. – В той день коли я вперше тебе побачив, мій світ змінився. Моє серце стиснулося так що, я не міг дихати… ні, я не хотів дихати. Я більше не хотів дихати без тебе. З того самого моменту, ти стала моїм повітрям. Коли наші погляди зустрілися, я відразу згадав свою обіцянку. Вже тоді  знав: я хочу прожити усе своє життя тут з тобою. Я не знаходив собі місця поки знов не побачив тебе. Ти стала моєю повінню. Ніхто і ніколи не викликав в мені стільки емоцій. Я тону в них, тону в кожному твоєму погляді, і мені це подобається. Той день біля маяка. Я ніколи не любив те місце так, як коли ти була там. Те відчуття коли я доторкнувся до тебе, наче струм пройшов моїм тілом. Мені було так важко тримати себе в руках, аби не доторкнутися до твоїх вуст. – З кожним його словом, я все більше і більше тремтіла. – Коли я тримав тебе за руку в тому клубі, моїм тілом розходилось таке тепло, таке дике бажання, що я ледь стримував себе, аби не викрасти тебе. А коли ти втекла, я відчув пустоту, страх і відчай. Ти стала моєю залежністю… Ти можеш сказати, що я божевільний, і ти будеш абсолютно права. Сказати, що я нічого про тебе не знаю. Але я хочу дізнаватись тебе щодня. Хочу аби ти відкрилась мені. Впустила в свій світ та своє життя. Я готовий кохати тебе усю, з усіма твоїми недоліками та рисами які роблять тебе саме тобою. – Я задихалась від його слів. Здавалось, що ще трохи і я впаду. – З першого дня коли я тебе побачив, я хотів привезти тебе сюди, та ніколи більше не відпускати. До тебе моє життя було порожнім. Ніщо не робило мене щасливим. Я бачив лише роботу, тренування і знов роботу. Але ти…ти можеш одним поглядом змусити мене посміхатись. Мої думки повністю присвячені тобі. Ти неймовірна. В тобі поєднується так багато тепла і в той час сили. Твоя доброта до інших змушує мене ставати кращим. Ти наче сам янгол який зійшов з небес на землю. Мені здається, я чекав тебе усе своє життя. Я бачу тебе всюди: у випадкових перехожих, в своїх снах, а я хочу бачити тебе поруч. Хочу бути твоєю стіною і підтримкою, я хочу подарувати тобі увесь світ, усе щоб ти була щаслива. Я готовий віддати тобі своє серце, тому що… Джина я покохав тебе повністю і безповоротно, і я нічого не можу з цим вдіяти.

Я забула як дихати. З моїх очей ріками потекли сльози. Господи чому він сказав все це зараз. Всередині я боролася з усіх сил. Між страхом і бажанням забути все, та опинитися в його обіймах. Але я не могла цього допустити. Я можу стати загрозою для його життя. А він стояв і нічого більше не казав, лише дивився в мої очі, і іноді обережно витирав сльози. Думки в моїй голові не давали спокою, здавалося, що їх так багато, але я не могла вхопитися за жодну. 

• Я не можу… я так довго боролась щоб нічого не відчувати… Я просто...

Я втекла. Знов втекла. Вибігла з будинку, холодний вітер опік обличчя усе мокре від сліз. Очі пекли, а серце просило «повернись до нього». Я сіла на скелі, зовсім близько до краю. в цей момент, я потребувала допомоги, поради. Але  сьогодні море мовчало, я сама мала зробити вибір. Адже тільки я нестиму відповідальність за все. Серце кричало так, що вуха закладало. Сльози переходили на крик. Я не можу заспокоїти своє серце. Та що там серце, я не можу заспокоїти навіть дихання.

Не знаю скільки я так сиділа. Аж раптом… я почула такий рідний, теплий мамин голос, він линув з тиші, з тієї яка посилилась в моїй душі після її смерті. « Ти завжди повинна боротися за своє щастя. Не впусти його».

Ці слова привели мене до тями, чому я не памʼятала їх раніше? Сльози зникли, але зʼявився страх: а раптом він не став мене чекати? Я вбігла в маєток, але його там не було, я шукала і знайшла на задньому дворі. Він сидів на газоні. Сам. Голова схилена, руки стиснуті в кулаки. На його обличчі я бачила біль. Мені здалося, що він говорить сам до себе. Ледве чутно, але я змогла розібрати:

• Якщо ти не повернешся, я все зрозумію. Але я нікого більше, ніколи не впущу в своє серце. Бо воно вже твоє.

Я завмерла. Мені важко в повірити, що за такий короткий срок, хтось зміг покохати мене. Ніхто ніколи не казав мені таких слів як Лука. Він єдиний хто побачив мене справжню, навіть не зважаючи на те, що майже не знає мене. Не сказавши жодного слова, я сіла поруч з ним.

• Пам’ятаєш ти питав, хто мене скривдив? – Я трохи замовчала, а Лука подивився на мене. – Все моє життя я потерпала від насилля. Деколи фізичного, а деколи морального. Аж поки не зустріла його. – Мені стало боляче від самої згадки, про своє життя. – Колись я гадала, що була закохана. Він був людиною яка подарувала мені свободу вибору, чоловіком який навчив мене поваги до себе. Він дістав мене з абʼюзивних відносин. Заспокоїв, і довів що я варта кращого. – Я посміхнулась сама до себе. – Здавалося, що нарешті я знайшла свою людину і своє щастя. Але… Було велике але.  Він зраджував мені. Брехав, розповідав, що ніколи не зустрічав таких як я, якій не потрібні його гроші, таких щирих і відкритих. А потім зраджував, в надії що я не дізнаюсь. Але життя така річ непередбачувана. - я посміхнулась до себе. -  Він зламав мене знову. Зламав тому що я любила його і люблю за те, що він зробив мене мною. Зате, що я змогла виховати в собі стійкість, впевненість і любов до себе. Але я ніколи не кохала його.
• Але…
• Зачекай будь ласка, я не закінчила.