ЛУКА

ЛУКА

              Коли вона мене залишила, звісно я не залишився в офісі, водій забрав мою машину і забрав мене. Усю дорогу я думав про Джину, мені важко прийняти себе такого, раніше я не морочив собі голови. Мені не кортіло завоювати когось, але вона – інша. Для неї хочеться покласти увесь світ до ніг, аби вона посміхалась.

Я намагався не турбувати її питання про сльози, до поки ми їхали, але мені так важко було дивитися на її заплакані чарівні очі. Господи я дурію. Дурію від дівчини про яку майже нічого не знаю. Моя ніч була вся в роздумах, я навіть не помітив як заснув.

              Алекс чекав на мене в кабінеті, я відчував. Іноді мені здається, що моє життя для нього важливіше ніж для мене самого. Я увійшов, а він аж підскочив з мого крісла і плюхнувся на диван.

• Лука, скільки ще я маю тебе чекати?! – він аж заволав,

коли побачив мене. – Я, чорт забирай, усю ніч не спав! Чекав коли ти нарешті розкриєш свого рота!

              Його поведінка, його емоційність мене завжди трохи смішила. Він все приймає близько до серця. Йому важливо аби всі довкола нього були щасливими. Хоча не вважаю це поганою рисою.

• Алекс ти зовсім дурний? Це моє життя. Чого ти так паришся? – мені не дуже кортіло щось розповідати.
• Бо ти, блін, телепень! І можеш усе зіпсувати. Скільки разів я знайомив тебе з чудовими дівчатами? І що ти робив? Ти просто лажав, друже.
• Бо мені ні одна з них не була потрібна.
• А що з цією дівчиною? Як її імʼя? - він трохи не розуміє.
• Джина.

              На мить я замовк. ЇЇ ім’я звучить в мені, як молитва. Воно відлунювалось в кожній моїй клітинці. Серце починало битися частіше, лише від самого імені. Хіба таке можливо?

• Я ніколи не бачив таких як вона… – продовжив я. – Вона недоступна. Знає чого хоче від життя. Її цікавлять книги, навчання, прогулянки. Вона не про – показуху. Алекс, у неї майже немає фото в соцмережах, уявляєш? Вона справжня, з нею є про що поговорити, а ще вона неймовірно вродлива, усе що в ній є, усе природне. Вона вкрала моє серце, мій спокій… і мені це подобається, чорт забирай.
• Ясно… Тобі кінець. Ти закохався в неї по самі вуха. – на якусь мить кабінет погруз в тиші. – І що ти тепер будеш робити? Я так розумію вона не повелась на твою вроду. – Його очі стали ширшими. – Чекай. Так це вона була в тому клубі?
• Я буду робити усе, що тільки зможу, але я завоюю її серце. Вона стане тільки моєю. Не як річ. А як вибір. Як частина мене самого. Так, то була вона. До речі дякую тобі.
• За що? – його очі аж вирячились на мене.
• Ти затягнув мене до того клубу. – я присів на робочий стіл. – Якби не ти, я б не провів з нею пів ночі.
• Пів ночі? – Він випрямився на дивані, і втупився в мене.
• Так, пів ночі. Я поїхав за нею, а вона наполягла відвести мене додому, аби я не сідав на підпитку за кермо. Я звісно приїхав в офіс, бо до нього було далі. Так і проїздив в одній машині з нею, а потім водій забрав тачку і повіз мене додому. 
• Мені вже кортить з нею по знайомитись. – на його обличчі вже сяяла посмішка. Господи де ж ти взявся на мою голову.
• Колись… познайомлю. Взагалі я приїхав щоб забрати документи і поїхати, ти ж памʼтаєш в мене вихідний сьогодні.
• Ага… як завжди. Ти тікаєш від розмов.

              Нічого не відповівши я пішов. Алекс вже звик до моєї манери спілкування. Чомусь саме сьогодні, я хочу поїхати на маяк, а не проводити час з ним. Мене наче тягне туди, я маю там бути. Раніше я їздив туди один раз на декілька років. А зараз мене наче магнітом туди тягне. Можливо тому, що я там можу відчути її?

              Дорога була швидкою. В голові виникали спогади, як я тримаю її за руку, як вона притискається до мене. Мої думки були лише про неї, я намагався перебороти себе, щоб не пробити її по базам. Щоб не дізнатися про неї все. Але я стримався. Хочу аби вона сама мені все розповіла. Скільки б це не зайняло часу.

              Коли я приїхав до маяка, серце шалено калатало. Я помітив доволі знайому автівку, я так хотів вірити що це її авто. Розуміючи що вона пішла на оглядову, я по плентався туди і усю дорого молився її там побачити.

              Вона сиділа на оглядовій, вдивляючись в горизонт. Вітер розвивав її волосся. Боже яке ж гарне в неї волосся. Руки так тягнулися доторкнутися до нього. Вона випромінювала сяйво з самої середини. Вона, наче сама стала маяком для мене. Навіть в самий темний день, я прийду на її світло. Навіть не підозрюючи, що я слідкую за нею, сиділа і щось наспівувала. Хоча, може це мені здалося? Або я сам наспівував.

              Поруч з нею я втрачаю розум, і я нічого не можу з цим зробити. Ні, я не хочу нічого з цим робити. Вона стала частиною цього світу: Як сонце, як море і як небо. Моя захопленість. Моє перше кохання. Моя Джина.

• Я створив це місце для тебе, і ось ти закохалася в нього.