"Горище"

Після здачі зміни я повернулася додому і не зовсім радісно мене зустріла мама.

-Де гроші?!

Я простягнула руку в якій була моя місячна зарплата. Вихопивши її вона швидко помчала в кімнату.

- Як ти мама? ::Тихо мовила я.::

- Нормально! ::Холодно відповіла вона і гримнула дверми.::

Я почала писати уроки, хоча я в цій справі не майстер.Коли я витягнула навушники і плеєр мене взяли роздуми.Чи правильно я вчинила, з цими роздумами я заснула.Я прокинулася з ранковим сонцем яке загладало в мої вікна. Мені здавалося, що мама сказала:" ставай доню." 

- Ще чуть-чуть матусю.

Після цих слів, алкоголем тхнуло від мене. Вона виплюнула на мене все що не встигла ковтнути.

- Що? Яка я тобі матуся? Ти думала ти в казку попала. Бігом на горище, і щоб докінця дня все блищал. 

З великою важкістю я заплела високого хвоста і піднялася на горище. Оооо там було стільки павуків!! Фу! Та тільки я почала прибирання, як відчула лоскіт на руці. Я обертаюся і по моїй руці ліз великий павук і в цю ж мить зателефонував мій телефон. Це був мій єдиний друг Ростік.Довго не роздумуючи я зняла тапок і скинула цю гидоту. Тоді трясучись підняла трубку.

-Привіт,Поль!

-Привіт ::мовила я::

-як на рахунок того щоб сходити разом на концерт Infinite?

-о Боже це прекрасна ідея!!! ::закричала я::

-Це добре, що тобі сподобалося, тоді я думаю, ти будеш не проти того, щоб я замовив квитки?

-звісно ні!

-Чудово, тоді давай, дозавтра.

-Бувай.::мовила я замітаючи на горищі.::

Прибираючи, я знайшла кучу фотографій коли я була маленькою і коли тато ще був живий. На моїх очах з'явилися сльози.

-Поліна! В магазин давай біжи, швидко. ::це кричала мама-в неї знову гості.я спустилася і відповіла::

-Мамо а може хвате?я уже не можу це терпіти!іза тебе у мене в школі проблеми!

-Ти забула хто тебе виховував ти не благодарне створіння. ::з цими словами вона встала за столу і вдарила мене по лиці ::

-Давай іди, поки я добра. ::Гримнувши кулаком, вигукнула мати.::

Я вибігла з дому і знову сльози. В магазині я вибрала саму дешевшу горілку і коли я мала розплачуватися за покупку в магазин зайшли мої "любі" однокласники.Спочатку вони шипталися між собою. А тоді мовили.

-О наша Поля пішла по маминій дорозі.

скрикнув хтось з компанії

Я наділа капішон і просто мовчки побігла з слізьми на очах...