"тимчасове щастя"

Після шести уроків, я хутко вихопила свій портфель та вибігла з класу. Біжущі по коридору я зачепилась за чиюсь ногу. Щоб не впасти я схопилась за куртку якогось незнайомця, падаючись відірвала йому ґудзик, за мить я вже опинилась на підлозі. Який позор! Хоча ще більше позор був тоді коли я обернувшись побачила нового сусіда по парті. Усіх хто був поруч чуть не повилазили очі, один з них навіть крикнув:

-о Боже вона до тебе торкнулась!

По всьому коридору лунав сміх. Коли я отямилась всі коридори були пусті а в моєї окей залишився лише ґудзик. Піднявшись з холодної підлоги я б трусила спідницю та піджак. І збиралися йти але мене зупинив гаманець який лежав неподалік від мене. В моїй голові появилась божевільна ідея.

Думки: візьми його! :: але совість заговорила інакше::

Думки: але ж так не можна, але ж ти зможеш заплатити за рахунки, але в тебе і так погана репутація.

Тоді я набралася сміливості і підібрала його, мені втрачати нічого. Я витягнула гроші гаманець закинула в шкаф, на обличчі попленталась до банку. Оплативши всі рахунки я вирішила на свою до жаху набридливої роботи. Мене там чекав мій єдиний друг. Здається він був не в настрої коли я зайшла він на мене накинувся криками:'

-халявщница ти запізнилася на 15 хвилин!

-та ну?я завжди так приходжу)

Він підло усміхнувся.тоді схопивши мене за ногі перекинув через плече.

-Відпусти!!!я хочу іти!

-багато хочеш)

-ти не боїшся що я можу стягнути тобі штани!::мовила я в той час коли висіла головою вниз на спині хлопця::

-Ні,ти занадто скромна,а на рахунок мене ти не думала?

Я почала ще більше дригатись на йього плечах.йього підла посмішка наганяла на мене страх. Він поставив мене за прилавок.І мовив:

-Стій тут!!! Я зараз повернусь.