Забулись образи на тебе,
Коли я в холодній стою…
Переймаюсь більше за себе,
Але душу досі даю.
Тобі все одно – ти в землі,
Я – назовні покиш.
Коли час мій стане в золі,
Прошу – мене не залиш!
Не залиш у темряві й сморді,
Що живим не власно тепер;
Не споглядай на моїй морді,
Що за життя я помер…
Я друзів найкращих знав,
Що не зрадили та не втекли.
Чужих дружин я кохав,
Які не відмовили, а плекли…
Від буденного та земного
Я часто подалі іду.
Від великого до малого
У віршах своїх віднайду!
Відредаговано: 10.11.2024