Не залиш

поезія

Забулись образи на тебе,

Коли я в холодній стою…

Переймаюсь більше за себе,

Але душу досі даю.

Тобі все одно – ти в землі,

Я – назовні покиш.

Коли час мій стане в золі,

Прошу – мене не залиш!

Не залиш у темряві й сморді,

Що живим не власно тепер;

Не споглядай на моїй морді,

Що за життя я помер…

Я друзів найкращих знав,

Що не зрадили та не втекли.

Чужих дружин я кохав,

Які не відмовили, а плекли…

Від буденного та земного

Я часто подалі іду.

Від великого до малого

У віршах своїх віднайду!

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше