16

Дорогою стільки всього передумала. Чому він викликає мене у вихідний день? Можливо, дійсно має щось важливе передати перед від’їздом. Перед входом до університету наклала захисне закляття і підійшла до дверей.  Пан Стеф уже чекав на мене біля входу. Посміхнувся, привітався і закрив за мною. Я піднялася сходами і пішла по коридору до приймальні завідувача. Звук моїх кроків розносився луною у порожній будівлі.

Я увійшла до приймальної і направилася до кабінету Ламара. Двері були відчинені, отже я не стукала, а просто спитала, чи можна увійти.

- Вітаю, пані Ліндо! Дякую, що прийшли. Проходьте, будь ласка. Вибачте, що потурбував Вас у вихідний день, але завтра я вирушаю на декілька днів, а вчора не все Вам передав.

Він дістав з шухляди свого столу книгу, підійшов до мене впритул і подав.

- Я підписав це для Вас.

- Дякую, пане Ламар. Але, я ж розумію, що книгу Ви могли передати мені коли повернетесь, а викликали мене для чогось іншого. Я Вас слухаю.

- Ось ключ від мого кабінету, - він взяв мою руку і вклав у долоню ключа, - Тримайте в секреті, що він у вас. Заходьте до мене так, щоб Вас ніхто не бачив. Стефа я попереджу. Пам’ятайте, що ніхто не має заходити до мого кабінету без мого відома. Вам я можу довіряти.

Якось це дивно. Цей чоловік знає мене не більше тижня і така довіра. Щось тут явно не так. Він міг передати ключа Віолі, наприклад. Кому, як не їй можна довірити таке? Вона надійна й чиста, тому може зберігати таємниці. Він має розуміти це. Але, можу припустити, що він таким чином “купує” мою прихильність. Але навіщо я потрібна йому? Добре, я постараюся розгадати цього чоловіка.  

Раптом він дуже вправно обійняв мене за талію і притис до себе. Я смикнулась, щоб звільнитися, але не вийшло. А він наблизився до мене на відстань поцілунку.

- Я не можу стримати потяг, Ліндо. Щось магічне в тобі причаровує мене і я втрачаю контроль. Ти подобаєшся мені тим, що я не можу прочитати тебе. Не закривайся від мене. Я ж бачу, що подобаюся тобі. Ніхто ніколи не дивився на мене так, як ти. Ми тут самі, ніхто не дізнається… - він дотягнувся до моїх губ і злегка торкнувся, пропонуючи пристрасний поцілунок.

Приємний аромат його парфуму вдарив у ніс і я тихо, без спротиву, залишаючись в його цупких обіймах, майже пошепки відповіла:

- Не треба цього, пане Ламар. Ви лякаєте мене…

- Патрик. Для тебе я - Патрик. Добре, я почекаю. Але не змушуй мене чекати занадто довго. Ти все одно станеш моєю.

Він поволі відпустив мене і я видихнула з полегшенням. Зрозуміло, чого він покликав мене тоді, коли в університеті нікого немає і напередодні питав, чи маю я нареченого. Мій захопливий погляд Ламар зчитав не правильно. Так, я захоплююсь його працею, але ж я не закохана в нього! Тепер маю неприємну ситуацію, з якої необхідно якось виплутатися.

- Зараз мені краще піти. Вдалого Вам відрядження!

Поклала ключ до кишені і направилася до виходу. Знову відчула щось  дивне позаду себе. Повернулася і поглянула на Ламара. Він стояв і посміхався, я краєм ока звернула увагу на книжкову шафу. Там все ще була та чорна книга, а поруч стояв флакон з якоюсь рідиною. У мене в голові назрів план. Я також посміхнулася Ламару і пішла собі.

На виході попередила пана Стефа, що завтра зранку маю прийти. Він, як завжди, посміхнувся і побажав гарного дня.

До гуртожитку я майже бігла. Піднялася в кімнату і, зачинивши двері, забігла до ванної, знімая з себе одяг, який пропах його парфумами. Ніколи в житті не мала такого бажання помитися, як зараз. Мені було гидко від тих обійм і відчуття, що я зрадила коханому. Звичайно, я буду вірна блакитноокому до кінця життя, а цей випадок забуду з часом.

Вийшла з ванної, заварила трав'яний чай, він заспокоює нерви і сіла читати бабусин записник. Я знала, що бабуся обов’язково вписала те, що мені знадобиться. І я це знайшла. "Поцілунок, який забирає сили". Тут і зілля, і закляття. Дякую, рідна. Можливо, сьогодні на кафедрі Ламар і намагався зробити щось подібне, та захисне закляття мене врятувало від непоправного.  

Знайшла заклинання прояву злих сил. Там необхідно заклясти якусь річ, відповідно до того, що саме треба проявити. Я обвела поглядом кімнату і звернула увагу на серветки. Так, те, що треба. Я взяла одну і прошепотіла закляття. Зачаровану річ поклала в сумочку, яку приготувала до завтрашнього дня. Поклала туди й бабусин записник і задоволено посміхнулася.            

Заснула я дуже рано, так і не дочекавшись повернення Влада. Сподіваюсь, у нього все гаразд. Дуже сподіваюсь. Спала, як дитина, мабуть заспокійливий чай спрацював. Прокинулась ще до світанку, швидко прийняла душ і зібралася бігти в універ. Перевірила коханого, він спить у своїй кімнаті, живий і здоровий. Мені цього достатньо поки що. Та і його таємницю я теж розгадаю. Але зараз є важливіші справи. Випила кави, дочекалася, поки студентське містечко прокинеться, і пішла на кафедру.       

Підійшовши до дверей я спочатку перевірила, чи є хтось за дверима. Упевнившись, що нікого немає, відчинила двері і тихо зайшла в його кабінет. Перше, що зробила, прочитала закляття, щоб виявити, чи є тут спостережні прилади. Зовсім не хотілося, щоб Ламар побачив те, що я буду тут робити. Я знаю, що існують спеціальні кристали чи камені, які заговорюють, щоб бачити те, що відбувається навколо кристалу, де б він не знаходився.   

Такої магії я не знайшла. Хоча це доволі дивно. Ламар, якщо ховає тут щось, мав забезпечити себе впевненістю, що ніхто не дізнається його таємниць. Чи він насправді вважає всіх такими дурними, що ніхто не здогадається тут понишпорити, як от, наприклад, я. Добре, до діла. Часу в мене не так і багато.