15

Цього вечора я не хотіла відпускати парубка і в моїй голові заметушилися думки, як його затримати. Я готова бути з ним вічно, але запропонувати це я не могла. Я - дівчина і пропозиція залишитися у моїй кімнаті виглядала б, так би мовити, не пристойною, проте, відчувши себе бажаною в його солодких обіймах, мої хитрі думки вигадали своєрідний план.

- Владе, давай відсвяткуємо початок навчального року? Маю пляшку вина. Через два дні ми починаємо навчатися, тому, впевнена, іншої нагоди не буде. Може на канікулах, та до них ще дожити треба… - лагідно подивилася в його очі і посміхнулася.

- Давай відсвяткуємо, чом би й ні! - звабливим голосом прошепотів мені на вухо, злегка торкнувшись губами, у мене аж мороз шкірою пройшов від його подиху.

Я відпустила його зі своїх обійм і хутко дістала пляшку. Я купила її раніше. Тоді подумала, що відсвяткую своє “доросле життя” на самоті. Але сьогоднішній вечір - саме той час, коли я готова розпочати доросле життя. Хоча й дуже лячно.

- Вибач, блакитноокий, але пити будемо з чашок, бокалів я не нажила ще, - зі сміхом промовила і поставила пляшку на стіл.

- Наливай вже, нумо святкувати! - сказав Влад, даючи свою чашку.

Вино видалося дуже солодке й п’янке. Я ж не розуміюсь на напоях з підвищеним градусом, тому й купила таке, що мало найгарнішу, на мою думку, етикетку. Ми пили, плануючи наше навчання. Сміялися, вигадуючи, як будемо дратувати викладачів. Час біг непомітно і настала ніч. Ми стали говорити тихіше, щоб не привернути увагу до моєї кімнати. Я ж не тільки студентка, а ще й співробітник кафедри, тому треба обережно. Не хотіла нажити собі репутацію дівчини легкої поведінки.

Я підвелася зі стільця, щоб прибрати зі столу, та мене повело від випитого вина і, намагаючись зробити вигляд, що твереза, схопилася за край столу. Та це не допомогло і я впала прямо хлопцю в обійми. Він також пив алкоголь вперше в житті, тому захмілів, але вчасно зреагував і схопив мене, не давши впасти і зганьбитися.  

Він вправно посадовив мене собі на коліна і ніжно обійняв. Цього було достатньо, щоб розбурхати пристрасть і ми знову поцілувались. На цей раз поцілунок був набагато відвертішим і здавалось, що нас вже нічого не зупинить. Сильними руками він підняв мене і розвернув до себе так, що мої ноги обійняли його за пояс. Він притиснув мене до себе і міцно обійняв. Мені стало жарко. Ми цілувалися, нестримно вивчаючи на дотик тіла одне одного. Не контролюючи себе, я зірвала з нього сорочку, а він обережно, гудзик за гудзиком розстібав мою сукню.

Цілував мою шию, обличчя так ніжно, обережно і водночас палко. Потім різко підвівся, тримаючи мене у руках і поніс до ліжка. Я трохи злякалася, але дуже хотіла відчути те, про що до сьогодні тільки читала в книжках. 

- Ліндо, дівчинко моя, я не можу без тебе… Я дуже хочу… - між поцілунками шепотів він, наче марив. Та я також була під владою того солодкого марення.

- Я теж… - видихаючи прошепотіла я, фізично відчуваючи його пристрасть.

- Але так не правильно, так не можна… - продовжував мене пестити і цілувати.

- Я знаю, знаю, але…

Цілуючи мою шию, він зупинився, але не міг відпустити мене. Все ще міцно тримаючи мене в обіймах, не піднімаючи голови, він сказав.

- Не зараз. Не так. Я так не можу…

Ці слова далися йому дуже важко, він дихав, наче задихався, хапаючи повітря, все ще вдихаючи запах мого волосся. На мить я образилася, але одразу зрозуміла, що саме він має на увазі.

- Добре, добре, - прошепотіла я, але не змогла відірватися від нього. 

Трохи заспокоївшись, він прошепотів:

- Я хочу по-справжньому, розумієш? Без вина. Хочу бути тверезим, ясно відчути кожну мить з тобою, щоб запам’ятати кожну дрібничку. Бо це у нас вперше.

- Я теж хочу по-справжньому, щоб було все так, як ти щойно сказав. Бо у мене це вперше. Але зараз я не можу відпустити тебе, я просто потребую твоїх обійм. Відчуваю, що без тебе захворію.

- Можна я залишусь сьогодні тут, з тобою? Бо без тебе я загину, - він занурився у моє волосся і вдихав так, наче потребував життєдайного повітря.

Його гарячий подих зігріває і заспокоює. Відчуваю себе у цілковитій безпеці. Ми застигли в солодких обіймах і пролежали так майже до ранку. Ані я, ані він так і не змогли заснути. Ми розмовляли, цілувалися. Але стримано, оберігаючи одне одного від п’янкого бажання.

Поміж розмовою я обережно запитала у нього, чи має він досвід у любовних справах. Мені було цікаво, бо поводився він так, наче знає що і як робити.  

- Ти не зрозуміла мене, ти - моє перше кохання і мій перший, як ти сказала, “досвід”. Я не був близьким із жодною дівчиною, бо не відчував те, що відчуваю до тебе.

У відповідь я просто поцілувала його і ми мовчки лежали аж до світанку. Коли перші промінчики сонця почали освітлювати темне небо, Влад зіскочив з ліжка і натягнув пожмакану сорочку.

- Маю бігти, щоб ніхто не побачив, що я був у тебе всю ніч. Зачини двері за мною і спробуй хоч трохи поспати. Побачимось! 

Тихенько відчинив двері і поглянув у темний коридор. Я засміялася і сказала, що нікого там немає, я ж можу відчувати присутність інших людей навіть через стіну. Він здивовано глянув на мене, але нічого не питав, послав мені повітряний поцілуйчик і пішов до своєї кімнати. А я зачинила двері на ключ помахом руки.

Спати зовсім не хотілося, тож я встала, прийняла душ і вирішила поприбирати після вчорашнього святкування. Взяла зі столу пляшку і підняла вгору, на рівень очей, щоб побачити кількість випитого і хмикнула. Ми навіть половини того вина не випили, ще у чашках залишилося. То, може, та пристрасть палала від почуттів, а не від алкоголю?