12

Я читала бабусин записник до опівночі. Знайшла потрібне мені закляття, поклала закладку і припала вухом до стіни. Блакитноокий щойно повернувся. Просканувала його стан і заспокоїлася. Він був стомлений, але не виснажений, як раніше. Його таємниця хвилює мене, але більше за все, я переймаюся за його здоров’я. Він прийняв душ і заснув. Як мені не хотілося понишпорити у думках хлопця, та я втрималася і також лягла спати.

Першим, що я зробила, коли прокинулася, прочитала закляття, яке охоронятиме мене від магічного впливу. Таким чином я буду ясніше розуміти все і не сприйматиму все дуже яскраво. А, найголовніше, якщо на кафедрі будуть прояви магічного маніпулювання на колег, на мене це не вплине.

Засідання кафедри назначено на одинадцяту, але майже всі викладачі були вже о десятій. Вони заходили до нас в лаборантську, знайомилися зі мною, чим дуже відволікали мене від роботи. Віола сказала, шо я маю надрукувати список явки, де мають бути вказані прізвища всіх викладачів, дата і час засідання. У цьому листку всі мають поставити підпис. 

За п’ять хвилин до початку всі зібралися на кафедрі і зайняли свої місця. Ми з Віолою сіли поряд зі столом завідувача. Я відкрила свій щоденник і приготувалася до нотування. Рівно об одинадцятій зайшов Ламар і помахом руки поставив на дверях магічний бар’єр. Віола пошепки пояснила мені, що ті, хто вирішив запізнитися, не зможуть зайти, а присутні не вийдуть, поки засідання не закінчиться. 

- А як щодо заборони магічити? - прошепотіла я Віолі на вухо.

- Заборона стосується всіх, окрім Патрика. Просто одного разу один із викладачів намагічив захист від нав’язливого студента, який переслідував того викладача, просив поставити оцінку, а роботу здавати не хотів. Тому викладач і поставив щит на вхід, щоб той залишив спроби і не заявлявся хоча б на кафедру. На той час йшли заняття і всі викладачі були в аудиторіях. Але на той щит “попався” Патрик, який зненацька прийшов, і пошкодився. Просто був не готовий і обпалив руку. Він кричав, як скажений. Відтоді магія практикується тільки на практичних заняттях у спеціальних лабораторіях, або на полігоні.

Я не питала, що потім сталося з тим викладачем, бо Патрик вже привітався і почав проводити зустріч. Я передала список явки усім викладачам для підпису. Сьогодні були присутні всі, отже, я мала нагоду познайомитися з тими, кого не було вчора.

Дві години поспіль я нотувала доповіді всіх викладачів. Навіть не мала часу дивитися на них. Просто писала, прислухаючись до подробиць доповідей. Йшлося про нові навчальні плани, захист авторських прав на наукові роботи, навчальні посібники та підручники, практична робота зі студентами, екскурсії, наукова робота кафедри і участь у рейтингу факультетів.   

Поки я сконцентровано писала, Патрик роздивлявся мене, я відчувала на собі його погляд, проте зробила вигляд, що не помічаю цього. Добре, що я наклала бабусине охоронне закляття, бо, здається, Патрик намагався сканувати мене і мої сили. Може від того, що не зумів нічого побачити, так прискіпливо вдивлявся і сам щось занотовував. Краєм ока я подивилася на нього, поки він відволікся на свої записи. Вигляд у нього сьогодні чудовий. Він такий впевнений у собі і гарний, мабуть, не страждає від дефіциту жіночої уваги.  

Після закінчення Патрик зняв магічний бар’єр з дверей і присутні почали збиратися. Я повернулася і оглянула всіх. Зацікавили мене жінки. Вони дивилися на завдувача так натхненно. Точніше сказати, звабливо. Він підходив до кожної і щось тихенько говорив, а жінки посміхалися і, також шепотіли йому щось у відповідь. Може мені здалося, та все це дійство було схоже на загравання. Дивно, про що я думаю, проте доказом моїм припущенням було те, що викладачки якось ревниво поглядали одна на одну. Якщо у нього є відносини з однією жінкою, тоді навіщо він зваблює інших? Тим більше, я вважаю не зовсім правильним те, щоб мати якісь стосунки на роботі, крім професійних.  

Я забрала зі столу свої нотатки і ми з Віолою пішли до лаборантської. Відчувала себе фруктом, який дві години чавили і, врешті, зробили смузі. Рука затерпла, а у спину наче забили осиновий кіл. Протокол мала здати на перевірку завтра вранці. Сіла за свій стіл і почала писати чорнетку. Раптом відчинилися двері і зайшла викладачка, з якою я ще не була знайома. Вигляд вона мала доволі дивний. Яскравий одяг та макіяж, пишна зачіска, блискучі прикраси і дуже коротка спідниця. Склалося враження, що вона повія, а не співробітник елітного навчального закладу.

- Привіт, дівчата! - дзвінко привіталася, підійшла до мене і поклала на мій стіл якісь папери, - Це моя доповідь, можливо знадобиться для написання протоколу.

- Дякую… - поглянула я на неї запитально, бо її ім’я мені поки що невідоме. 

Я вивчила всі прізвища й імена співробітників, але ті, з ким не знайомилася особисто, не знаю.

- Джулія! Будемо знайомі! Давай відразу на “ти”! Але на лекціях триматимемо субординацію. Згода? - я мовчки махнула головою і поглянула на Віолу, та схвально кивнула, тож все нормально.

Дивна ця Джулія, але те, що вона дала мені свою доповідь, має допомогти, бо мої нотатки, написані нашвидкоруч, буду розшифровувати довго. Поки вона щось обговорювала з Віолою, я продовжила працювати над протоколом. Не хочу затримуватися сьогодні на роботі, бо вже відчуваю дику слабкість.

Зконцентрувавшись на роботі, я відключила всі звуки навколо себе і не помітила, як зайшов завідувач. Я чула віддалений чоловічий голос, який кликав моє ім’я, та не звертала уваги, аж поки Патрик не підійшов впритул і не торкнувся мого плеча. Я трохи не підскочила від несподіванки, але стрималася.