***

Бін злякався зізнання Джіна, якого здається все ж глибоко в душі чекав. "Але що буде далі? Як будувати відносини?" - від думок  у нього розболілася голова
Чому у фільмах все набагато простіше, ніж у житті?
Вони дружать доволі довго, і симпатію Хвана він не міг не помітити.

Та й і Со тягнуло до нього, наче магнітом. Хлопці завжди тусувались разом, і всі навколо вже звикли до цього

Декілька п'яних поцілунків на вечірках. Нічого ж такого, це просто жарти

Джін просто усміхався і погоджувався з пропозицією усе забути і лишити, так як є.

- Ти бісів боягуз, Со Чанбін! - хлопець б'є себе в груди, у яких схоже виросла чорна дира

Він розуміє, що після відмови Хван повністю зникне з його життя

Усвідомлення цього ледь не збиває юнака з ніг. "Ні, як я буду без нього?! А як же... Ні!" - він різко розвертається та біжить...

Біжить по землі, яка стала перетворюватись у болото від рясного дощу. Він докладає всіх зусиль, щоб наздогнати Хьонджіна, якого сам і залишив

Чанбін прибігає до його квартири, дзвонить у дзвінок, грюкає в двері, але йому ніхто не відчиняє

Може його ще просто немає вдома.Юнак набирає номер Джіна, але чує лише "Зараз абонент знаходиться поза зоною досяжності" Де ж він може бути? Де? Точно. Він напевно пішов у їх улюблене місце. Брюнет збігає по-сходах вниз та що духу мчить до парку неподалік. Та в один момент застигає бачачи фігуру, що стоїть перед світолофором, який горить червоним.

- Ні! - Чанбін кричить щосили, та біжить до юнака, який вже готовий зробити крок у вічність

Повітря в його легенях нещадно не вистачає, він задихається та вперто біжить. "Він не може цього зробити! Ні, не може!"

-Хьонджін, ні! - Бін смикає до себе спантеличеного юнака, та обіймає його, так ніби він найдорожче, що є в житті Со

- Ча-чанбін, що ти тут робиш? - заікаючись і стукаючи зубами питає Джін. Він змерз, а тепло Біна, хоч трохи його зігріває. Та Чанбін не чує його через власне серце, що гучно б'ється у грудях. Він встиг.

- Ти що щойно хотів зробити?! - обурено питає хлопець та відсторонюється від блондина

- Я хотів дорогу перейти, чекав поки світлофор зеленим загориться, а що? - не зовсім розуміє його обурення Хван.

- А то ти не хотів... Ясно, - ніяковіє Бін, він все не так зрозумів, - Ти вибач мені, за ті слова, що я сказав раніше, просто я злякався розумієш.

- Розумію, але я зараз дуже змерз від цього дощу, тому давай поговоримо у мене вдома? - Хьонджін сміється та тягне Чанбіна за собою.

- Отож давай спробуємо, і більше не будемо забувати про поцілунки, - Чанбін сміється з почервонілого обличчя Джіна. Хлопці сидять на дивані у вітальні другого

- Ти знаєш, твоя пропозиція зустрічатись перевершила всі мої сподівання, - Джін сміється та легко цілує Біна в губи.