Втрата пам'яті

Юаму насолоджувалася сонячною прогулянкою. Юаму задумливо дивилася на природу. Вона думала що її любов до Тремоло невзаємна. Що вони ніколи не будуть разом. Від цих думок їй було боляче. Вона дуже любила Тремоло. Її серце сильно билося при погляді на нього. Від цих думок їй стало тепліше. Але вона знову повернулася до реальності. Він ніколи її не полюбить. Це було правдою. Та і він був ловеласом. Ці думки завдавали їй болю. Юаму шла не помічаючи нічого. Їй було занадто сумно. Ось тому вона не помітила каміння на своєму шляху.      - Юаму обережно. - крикнув Тремоло. Але вже було занадто пізно. Вона послизнулася і впала вдарившись головою.  - Юаму ні.  Тремоло підійшов до Юаму і поніс її на руках. Він ніс її на руках поки не дійшов до самої машини. Він відвіз Юаму до лікарні. На щастя стан дівчини був стабільний. Тремоло був біля ліжка дівчини всю ніч при цьому не відпуская її руки ні на хвилину.  - Юаму благаю не помирай. Тримайся. Тільки благаю не помирай. Залишься зі мною. <<Тільки би вона залишилася живою. >>  -  подумав він. Юаму для нього була дуже дорога. Вона була справжнім янголом. Вона була прекрасна як троянда. Йому дуже подобалася ця дівчина. Він ніяк не міг припинити думати про неї. Його серце сильно билося кожного разу коли він бачив її. Дівчина прокинулася. Вона дивилася на Тремоло і не розуміла де находиться.  - Де я. Хто я. І хто ти такий.          - Ти що Юаму нічого не пам'ятаєш.  Юаму похитала головою.   - Ні нічого.  Незабаром з'ясувалося що із-за сильного удару головою Юаму втратила пам'ять. У Тремоло з'явилася геніальна ідея. Він підійшов до Юаму.  - Я не знаю тебе. А хто я.   - Я знаю хто ти. Ти Одо Юаму моя дівчина. А я твій коханий з яким ти живеш. Рюга Тремоло.  - Але я нічого такого не пам'ятаю. Значить ти мій хлопець.  - Так.  - На жаль я нічого про тебе не пам'ятаю.  - Незабаром ти все згадаєш. Тремоло доторкнувся до руки Юаму. Тремоло дуже піклувався про Юаму поки вона лежала у лікарні. Незабаром її виписали. Тремоло відвіз Юаму до себе додому. Він жив в величезному маєтку один в лісі. - Ти тут живеш.  - Ми тут з тобою живемо Юаму.  - Величезний маєток у лісі це дивно.   - До речі Юаму ти будеш спати зі мною в одній кімнаті.   - Що. Юаму почервоніла.  - Юаму не хвилюйся я поставив туди друге ліжко. Ми спимо окремо але в одночасн разом.  - Зрозуміло.   - Юаму іди відпочинь в нашій кімнаті. Їжу віднесуть до кімнати. Побачимося в ночи мій янгол. Несподівано Тремоло ніжно обійняв її при цьому притискаючи до себе. Юаму сильно почервоніла. Він відпустив Юаму із своїх обійм.  Побачимося в ночи моя Юаму. Юаму пішла до кімнати відпочивати. Їй в кімнату кілька разів приносили їжу. Усе було дуже смачним. Юаму відпочивала. Юаму думала про Тремоло який змусував її серце калатати. Хоча вона нічого про нього не пам'ятала. Але серце пам'ятало. Хоч усі її спогади про нього були стерті. Думки про нього гріли їй душу. <<Тремоло дуже турботливий. Він такий хороший. І такий гарний. >> З цими думками Юаму заснула з усмішкою. Настала ніч. Тремоло увійшов до кімнати. Він підійшов до Юаму. Він доторкнувся до її м'якого волосся. Він погладив її по голові. <<Яка ж вона гарна. >>  подумав Тремоло милуючись її прекрасним обличчям. Потім він ліг до себе. Він з любов'ю дивився на Юаму. Він заснув усміхаючись. Настав ранок. Юаму прокинулася. Вона помітила що Тремоло спить з нею в одній кімнаті. Вона почервоніла побачивши його. Вона навіть і не помітила як він увійшов сюди. Він мирно солодко спав. Юаму пішла до ванної взявши одяг який їй заздалегідь купив Тремоло. Вона з насолодою приймала ванну. Вона вийшла із ванної. Вона швидко вдяглася. Вона вийшла з ванної кімнати. Тремоло вже прокинувся.   - Доброго ранку мій янголе.   - Доброго ранку Тремоло. - сказала Юаму збентежений дивлячись на нього.   - Давай поснідаємо разом. А після сніданку прогуляємося. Добре.    - Так. Юаму усміхнулася йому. Тремоло пішов до ванної помитися. Юаму ходила по кімнатам чекаючи на нього. Він вийшов із ванної. Вони спустилися вниз тримаючись за руки. Вони снідали разом. Вони мовчали і дивилися один на одного. Особливо Тремоло. Який не міг відвести погляду від неї. Вона була прекрасна. Вони поснідали. Вони пішли гуляти по  саду. Вони гуляли разом. Тремоло подарував їй букет розевих троянд.  - Це тобі любове моя.  - Дякую тобі Тремоло. Вона неочікувано для себе обійняла його з великою ніжністю. Вона тільки що це усвідомела. Вона трохи відійшла від нього. Вона почервоніла. Вона відвернулася закривши обличчя руками щоб приховати своє збентеження.    - Юаму ти чого так сильно почервоніла.    - Я не почервоніла. Нічого подібного. Юаму була обурена. Вона пішла до кімнати. Вона злилася на Тремоло. Вона раніше лягла спати. Пройшов тиждень. Юаму звикла жити з Тремоло. Але вона так і не смогла нічого згадати. Це її трохи засмучивало.   - Тремоло чому я нічого не можу згадати.   - Не хвилюйся скоро ти все згадаєш. Він ніжно обійняв її.  - Здаєтся я закохалася в тебе Тремоло. Тремоло ніжно поцілував її. Вона відповіла на його поцілунок. Він відірвався від її губ. Вони були самі в цьому будинку. Вже почало трохи темнішати. Юаму тобі вже пора відпочивати. Юаму пішла до себе і лягла спати. Пройшло вже 2 тижня. Юаму так нічого і не згадала. Їй здавалось що пам'ять до неї не повернится. Вона все більше сблизувалася з Тремоло. <<Я кохаю його. >>. подумала Юаму. Вони сиділи в кафе. А Тремоло дивився на неї не відводючи погляду. <<Яка ж вона гарна. Як же сильно я кохаю її. Кохаю. Невже я і справді кохаю цю дівчину. Я і не думав що зі мною це станется. Я вперше когось полюбив. Як вона смогла полюбити такого ловеласа як я. Я не гідний її. >>  подумав Тремоло. Він взяв її за руку.  - Тремоло-кун. - сказала вона збентежено.  - Ти для мене дуже дорога Юаму. Він усміхнувся їй. Пройшло ще 2 тижня. Юаму все ще не повернулася пам'ять. Юаму робила записи у щоденнику. Щоб нічого не забути.  - Юаму ти ведеш щоденник.   - Так. Для того щоб нічого не забути. І зберегти всі свої спогади про тебе.  - Ось і добре.  - Не забувай мене Тремоло.  - Я ніколи тебе не забуду. Я кохаю тебе Юаму. Це диво що я зустрів тебе.   - Я теж тебе кохаю Тремоло-кун. Він ніжно поцілував Юаму. Вона відповіла на його поцілунок.  - Юаму я хочу щоб ти залишилася зі мною назавжди.   - Я теж цього хочу. Я ніколи тебе не покину. Пройшло 3 тижня. Юаму була дуже щаслива. При цьому нічого не помічаючи. Вона втратила ривновагу і впала на траву. Тепер вона все згадала. Він все обманював її. Він брехав їй. Який же він негідник.. Йому повинно бути соромно.  Я все згадала. Я все знаю. Я не твоя дівчина і ніколи нею не була. Як ти міг мені брехати.  - Вибач що збрехав тобі. Але я хотів щоб ти належала мені і залишилася зі мною. Тому що я кохаю тебе.  - Я дуже зла на тебе. Я йду додому. Юхі напевно шукає мене і хвилюєтся за мене. Не забувай про мене. Я дарую тобі свій щоденник. Щоб ніколи про мене не забував. Вона віддала йому свій щоденник.  - Юаму благаю тебе не залишай мене. Він побіг за нею. Але Юаму вже ніде не було. Тремоло заплакав.  - Я втратив її. Уже пройшов місяць. Тремоло не залишив спроб повернути Юаму. Але Юаму не хотіла його бачити. Вона все ще була зла на нього. Хоча їй його не вистачало. Юаму переходила дорогу. І не помітила машину яка наближається до неї.  - Юаму обережно. Тремоло вчасно віддштохнув її з дороги.  - Юаму ти в порядку.  - Зі мною все добре. Дякую що врятував мене Тремоло-кун. Вона обійняла його.  - Вибач мене Юаму.  - Я уже не злюся.  - Юаму я хочу бути з тобою.  - Я теж хочу бути з тобою.  - Ти згодна бути моєю дівчиною.  - Так я згодна.  - Я кохаю тебе Юаму.  - Я теж кохаю тебе Тремоло-кун. Він ніжно поцілував її. <<Я завжди хочу бути з тобою. >>. Подумали вони.