Вірші 2

*** 
Весну зустріло місто 
Бадьоро, урочисто: 
Зеленими деревами 
І піснями квітневими, 
Безхмарним небом ясним 
Та сонечком прекрасним. 
В цю незрівнянну пору 
Із ранку до вечорý 
Всі містом сновигають 
І щастя там шукають. 

*** 
Сьогодні на прогулянку пішла, 
Чудового метелика знайшла. 
На сонечку у квітах він дрімав 
Й розкішною красою чарував. 
Хоч бути досконалим неможливо, 
Та в світі все ж існує таке диво... 
Він неймовірно ніжний і яскравий, 
Має відтінок крилець – золотавий. 
Прокинеться – над квітами літає, 
Аж від краси тієї серце завмирає, 
І навіть нереально надивитись… 
Я хочу теж літати так навчитись! 

*** 
В цей день погожий і ясний 
Бузок розквітнув чарівний, 
І вже рожевим ніжним цвітом 
Яблуні вбрались. Скоро літо! 
Стояла спека полуднева, 
І все ж заквітчані дерева 
Дарують аромат п’янкий, 
Такий солодкий і тонкий… 
Від вітерцю квіти гойдались, 
Пелюстки тихо обсипались, 
Полотном землю укривали, 
І було жаль – вони зів’яли. 
Розкішним цвітом повесні 
Буяють так сади рясні. 
Що ж, тимчасова вся краса 
Й дощем заплачуть небеса. 

*** 
Файне літечко настало 
І надворі жарко стало, 
А морозиво та квас 
Рятують від спеки нас. 
Не час зараз сумувати, 
Їдуть всі відпочивати. 
На природі хтось за містом 
Дихає повітрям чистим, 
А хто з дíтьми в лісі бродить, 
Турпохід їм не зашкодить. 
Всіх жінок здолала втома 
Від тяжкої праці вдома, 
Вони у салон прийшли 
І там щастя віднайшли. 
Від чудових процедур, 
Мов маркізи помпадур. 
Уся гучна дітвора 
Повтікала із двора, 
За будинками на річці 
Плещеться в теплій водичці. 
Дехто по вулиці ходить 
І дивно себе поводить: 
Хто танцює, хто стрибає, 
А хто пісеньки співає. 
Бо ця пора загадкова 
І радість не випадкова. 
Скоро дах усім знесе. 
Літо щастя нам несе. 

*** 
Ти знаєш? Я сумую за тобою. 
Що ж відбувається зі мною?! 
Невже насправді закохалась?! 
Та ще в коханні не зізналась… 
Мене так швидко приручаєш, 
Жити по-справжньому навчаєш. 
Ще вмієш ніжно говорити 
Та й добротою підкорити. 
В твоїх обіймах знову тану, 
Грайливою, мов киця, стану. 
За вушко лагідно вкушу, 
Та все ж ніколи не скажу 
Про свої справжні почуття 
Й назад немає вороття… 
Ключик від серця подарую 
Й, можливо, трішки зачарую. 
А потаємної цієї миті, 
Для мене ти – найкращий в світі! 
І в небі хочеться літати, 
Хоча й боюсь тобі сказати, 
Що до безтями так люблю. 
З тобою поряд… я в раю! 

*** 
Є на світі чоловік, 
Дуже файний на свій вік. 
Одягається він стильно, 
За собою стежить пильно. 
Й пише вірші, і малює, 
І з жінками потанцює. 
Дуже добрий, милий, вірний; 
Ось такий він неймовірний. 
А ще все робити вміє 
І від цього сам радіє. 
Посміхається звабливо, 
Що й забути неможливо, 
А голос піснею звучить… 
Жити в мирі дітей вчить. 
Сварку будь-яку остудить, 
Справедливо всіх розсудить. 
Так живе і бід не знає, 
Бо веселу вдачу має. 

*** 
Ліс – це як окремий світ, 
А невидимий магніт 
Неспроста туди так тягне, 
Відпочити душа прагне. 
В лісі є пухнасті білки, 
З квітів мед збирають бджілки, 
В нірці спить руда лисиця, 
Дозріває вже й чорниця. 
Скрізь берези і ялини, 
Вздовж стежин – кущі ожини. 
Росте суниця в холодочку, 
Лісник дрімає на пеньочку, 
А далі… місце пречудове. 
Там є озерце загадкове. 
В нім кришталевая водиця, 
Що аж на сонечку іскриться. 
А в тій воді живе русалка: 
Красива, ніжна, мов фіалка. 
Вночі виходить погуляти, 
Волосся довге розчесати, 
Вона зелені очі має 
І чарівні пісні співає.