Твої вірші ніхто не читає,
І казки ти вигадуєш марно,
Як ти плачеш ніхто то не знає,
Бо життя виглядає безхмарно.
Зранку маску надягнеш як завжди,
На "як справи?" Скажеш "прекрасно",
Бо нікому не треба правди,
Що для тебе вже сонце згасло.
Знов робота, механіка, дії,
Де слова всі короткі й по суті,
Догоряють, як свічки, надії,
З ними тліють і тексти забуті.
Невідомо, протягнеш ще скільки,
Ти без сонця, що зникло із неба,
Бо без нього дихати ліньки,
Бо без нього нічого не треба.
04.08.23
Відредаговано: 20.01.2024