Бранка у власному тілі,
Б'юся… Благаю… Кричу!
Немає жалю у Звірі,
А отже, для інших, мовчу.
Життям він моїм сам керує:
Усмішки знайомим, сім'ї,
І правди ніхто з них не чує,
Що я, безталанна, в біді.
Я демоном тим одержима,
Він тіло моє підкорив,
Та душу, мов квітку жасмину,
Той нелюд іще не зломив…
Три дні провела я в облозі,
То вив, то молив він: «Йдемо»!
Скажіть ви мені, ради Бога,
Куди ми разо́м впадемо?
Ось сили мої приконеччі,
І захист руйнується вщент,
Рука ми об руку ідемо,
У пекло, де він диригент.
Відредаговано: 14.12.2024