Не забуду

11. Перевертень

Сни та реальність - все вперемішку,
Маску зриваю, і наче в насмішку,
Б'ю дзеркала, різко втративши віру,
Вона прикривала личину звіру.

Тепер він на волі, пощади не знавший,
Ночами безсонними душу тріпавший,
Даність прийнявши я з вовком зріднився,
З голодом, шкурой навіки змирився.

Боротись з собою не хочу, не буду,
Людиною був... При повні забуду,
Вулиця. Біг. Веде запах жертви,
В очі поглянь! Побачиш тінь смерті.

Не раз і не два я здобич вбивав,
Чужії життя до дна випивав,
Не думайте ви, що вовк тим гордує,
Зла в тому нема – хижак лиш полює.

Вів Жарні

Подобається

#1626 в Різне
#371 в Поезія

У тексті є: філософія, відьма і дар, містика

Відредаговано: 20.01.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись