Не забуду

8. Лялькар

Пензлем махну – світ народився,

Слово скажу – доля твоя,

Чашку розбив  – океанчик розлився,

Граю в ляльки – в світі війна.

 

Лялькар я старий, чи Бог. Як бажаєш.

Мене називають і єнтак, і так,

Ймення мого нізащо не взнаєш,

Цінність людей, як в приблудних собак.

 

Я розважаюсь, як сил вистачає,

Валяєтесь ниць, дарував п'єдестал,

Жоден із вас навіть гадки не має,

Що біжить в лабіринті снів і дзеркал.

 

В ваших  життях лиш ілюзія віри,

Ілюзії вибору, любові й брехні

В химерах отих втопли без міри,

Щоб легше було тягти свої дні.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше