Пензлем махну – світ народився,
Слово скажу – доля твоя,
Чашку розбив – океанчик розлився,
Граю в ляльки – в світі війна.
Лялькар я старий, чи Бог. Як бажаєш.
Мене називають і єнтак, і так,
Ймення мого нізащо не взнаєш,
Цінність людей, як в приблудних собак.
Я розважаюсь, як сил вистачає,
Валяєтесь ниць, дарував п'єдестал,
Жоден із вас навіть гадки не має,
Що біжить в лабіринті снів і дзеркал.
В ваших життях лиш ілюзія віри,
Ілюзії вибору, любові й брехні
В химерах отих втопли без міри,
Щоб легше було тягти свої дні.
Відредаговано: 14.12.2024