Не забуду
7. Воскресіння
Сила темна замість крові,
Тихо молю: «Даян, оживи».
Паси руками, але труп холодний,
Демон гарчить він вічно голодний.
Сьогодні я душу за тебе продав,
Аби доторкнутися шанс знову мав,
Аби ти могла мені посміхнуться,
Присмак відчути як губи зіллються.
Повіки тремтять…. Рожевіє щока…
Із вівтаря припіднялась рука.
Серця удар… Перший… Други́й…
Крапля прозора скотилася з вій.
Вдячний за теє ніяк я не Богу,
В Пекло вказав прямую дорогу,
Коли не зумів любов врятувати,
Став я до інших опісля взивати.
Хрест перекинувся враз на стіні,
Знаки… Слова… Світ наче в імлі.
Чорні свічки контуром сяють,
Димом чадять, зовсім не тануть.
Демон з'явився. Сцена німа.
Нащо пояснювать? Бачиш сама.
Ну ж бо, не плач, життя дарував…
У нас рівно рік, він так обіцяв.
Відредаговано: 14.12.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
