Не забуду

5. Ліміт посмішок

Ліміт посмішок вичерпано сьогодні,

Зняту маску кинуто на столі,

Із дзеркала дивляться очі безодні,

Надія та Віра згоряють в вогні.

 

Людей щоб не бачити очі заплющу,

Вуха затисну, щоб крики відтнуть,

Та мовчки порину я в тишу цілющу

Сховавшись від дум, що мізки скребуть.

 

Навкруг не лишилось довіри і правди,

Слово плюс слово – в сумі брехня,

Кохання давно змінили на карти,

В ті ігри розпусні грають щодня.

 

Людство забуло, що істинність значе,

Щирість, взаємність – стерті як міф,

Душа потемніла, в агонії плаче,

Й неначе корабель мчиться на риф.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше