Ліміт посмішок вичерпано сьогодні,
Зняту маску кинуто на столі,
Із дзеркала дивляться очі безодні,
Надія та Віра згоряють в вогні.
Людей щоб не бачити очі заплющу,
Вуха затисну, щоб крики відтнуть,
Та мовчки порину я в тишу цілющу
Сховавшись від дум, що мізки скребуть.
Навкруг не лишилось довіри і правди,
Слово плюс слово – в сумі брехня,
Кохання давно змінили на карти,
В ті ігри розпусні грають щодня.
Людство забуло, що істинність значе,
Щирість, взаємність – стерті як міф,
Душа потемніла, в агонії плаче,
Й неначе корабель мчиться на риф.
Відредаговано: 14.12.2024