Нас ламають, ми ламаєм,
Душу рвем собі й другим,
Ми про Віру забуваєм
Рідного звемо чужим.
Лабіринтами плутаєм,
За підказку де зерня,
Про Надію забуваєм
В темряві при світлі дня.
В серці почуття вбиваєм,
Стіни кожен сам плете,
Про Любов ми забуваєм,
І втрачаємо себе.
Відредаговано: 14.12.2024